ДЕБРІ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ДЕ́БРІ ів, мн.

Хащі, нетрі. Приклади

Як він любить оцю річку, зелені довкола луки, несходимі дебрі карпатських лісів, гори! (П. Колесник)
Густі, таємничі, як у казках, ялинкові, а потім соснові дебрі й хащі змінилися на ласкаві, м'які краєвиди, що голубили очі, заспокоювали душу. (О. Іваненко)

Глуха, малодоступна, дика місцевість. Приклади

Чи ми ще зійдемося знову? Чи вже навіки розійшлись? І слово правди і любові В степи і дебрі рознесли! (Т. Шевченко)
[Чорноризець:] Ходжу по дебрях, селах та городах руських із власної спонуки та Божого благословення. (Г. Тарасюк)
[Жінка:] Приїхали [до Канади], ні слова не розуміли .. Пішли в ці дебрі, далеко від людей. (Мирослав Ірчан)

Див. де́бра.

Яр; улоговина, хащі. Приклади

І дебрь-пустиня неполита, Зцілющою водою вмита, Прокинеться. (Т. Шевченко)
Вони продерлися більше-менше до половини глибокості дебрі. (І. Франко)
Попри дорогу простяглася глибока, стрімка вниз дебра, заросла густою травою. (Л. Мартович)
Сміявся [Кормильчич], як із доброго жарту, і регіт відбивався глухо у глибині дебри з голосистим потоком на дні. (К. Гриневичева)
Слів, які б мали в своїй семантичній структурі повністю антонімічні значення, очевидно, небагато. У Шевченковій поезії це хіба що дебрь (у звичному розумінні “хащі”) і пустиня. (В. Русанівський)