ГУКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ГУКА́ТИ а́ю, а́єш, недок.
що і без прям. дод.
Голосно вимовляти, виголошувати які-небудь слова, звуки до кого-небудь.
Приклади
- – Добридень, кумо! – Вовк гукає, – Той снить, хто щастя має! (Л. Глібов)
- Його помітили з грузовиків і привітно замахали руками, щось почали гукати. (В. Кучер)
кого.
Голосно кликати кого-небудь.
Приклади
- Оце в неділю збираюсь було на музики, підійду до ліси й гукаю Карпа. (М. Коцюбинський)
- Вони починають гукати Вустимка, але він мовчить. (І. Багмут)
з інфін., зі спол.
Голосним викрикуванням пропонувати комусь що-небудь, запрошувати когось куди-небудь і т. ін.
Приклади
- Тому заманулося того, тому другого. Гукають прислужникам мерщій подавати. (Панас Мирний)
- Петрусь почав підбігати, гукаючи, щоб Гапочка його наздоганяла. (Ю. Яновський)
на кого, розм.
Голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь.
Приклади
- Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини. (Панас Мирний)
- – Якби не гукати на вас, не думати за вас, то було б з вашої роботи стілько [стільки] потіхи, як із торішнього снігу. (І. Франко)
- Жінки злякано гукали на метушливу дітвору. (Олесь Досвітній)
ГУ́КАТИ аю, аєш, недок., розм.
Видавати сильні, різкі звуки, шуми і т. ін.
Приклади
- Грім на весь світ гукав, блискавиці безперестанку світили. (Панас Мирний)
- Степан виходить з долішнього рундука. Мати киває йому, щоб помалу йшов, не гукав. (Леся Українка)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.