ГУКАЛИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ГУКА́ТИ а́ю, а́єш, недок.

що і без прям. дод. Голосно вимовляти, виголошувати які-небудь слова, звуки до кого-небудь. Приклади

– Добридень, кумо! – Вовк гукає, – Той снить, хто щастя має! (Л. Глібов)
Його помітили з грузовиків і привітно замахали руками, щось почали гукати. (В. Кучер)

кого. Голосно кликати кого-небудь. Приклади

Оце в неділю збираюсь було на музики, підійду до ліси й гукаю Карпа. (М. Коцюбинський)
Вони починають гукати Вустимка, але він мовчить. (І. Багмут)

з інфін., зі спол. Голосним викрикуванням пропонувати комусь що-небудь, запрошувати когось куди-небудь і т. ін. Приклади

Тому заманулося того, тому другого. Гукають прислужникам мерщій подавати. (Панас Мирний)
Петрусь почав підбігати, гукаючи, щоб Гапочка його наздоганяла. (Ю. Яновський)

на кого, розм. Голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь. Приклади

Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини. (Панас Мирний)
– Якби не гукати на вас, не думати за вас, то було б з вашої роботи стілько [стільки] потіхи, як із торішнього снігу. (І. Франко)
Жінки злякано гукали на метушливу дітвору. (Олесь Досвітній)

Видавати сильні, різкі звуки, шуми і т. ін. Приклади

Грім на весь світ гукав, блискавиці безперестанку світили. (Панас Мирний)
Степан виходить з долішнього рундука. Мати киває йому, щоб помалу йшов, не гукав. (Леся Українка)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.