ГОРОДНИКИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ГОРО́ДНИК а, ч.

Той, хто займається городництвом; овочівник. Приклади

Просився вовк у пастухи, а свиня в городники. (примовка)
Жовтіє охрою хата Никифора Самохи, що в радгоспі служить як городник, – треба довідатися, чи живий. (В. Барка)
Прийшла весна, а з нею й звичні для городників клопоти: коли, як і чим садити, сіяти. (із журн.)

розм. Той, хто торгує городиною. Приклади

Коли Нур'ялі вийшов від городника, якому Халіль приставляв овочі, хтось обережно сіпнув його за плече. (З. Тулуб)
Під вечір на ринку навантажили непродану городину, за що дістали від городника кілька штук помідорів, огірків і зеленого перцю. (М. Томчаній)

іст. Селянин феодально-кріпосницької України, який мав невелику присадибну ділянку (город) і відбував панщину. Приклади

Городники мали двори і городи, а частина з них – і невеликі поля. (з наук. літ.)

Ремісник-будівельник, який споруджував міські укріплення, огорожі. Приклади

Поновив і зміцнив його [замок] київський городник Іван Слушка так званим крижацьким способом. (З. Тулуб)
Якщо ти збираєшся стати мостовиком, чи навiть городником, то не може такого бути, щоб добре грамоти не знав! Городник – то великий чоловiк! I сокирою повинен умiти, i пером борзо вправлятись, i людей до працi гуртувати. (Ю. Логвин)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.