ГОРДУ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ГОРДІ́Й я́, ч., розм.

Гордовита людина. Приклади

– Цей Крашівка мені не до вподоби: гордій якийсь. (Марко Вовчок)
Зрадувався государ, щиро втішений, бо цей чубатий гордій признався-таки, нарешті, в звичайній людській недолугості. (О. Ільченко)

Сповнений особистої гідності, самоповаги. Приклади

[Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились; ти знаєш козацьку вдачу – гордий народ! (С. Васильченко)
Бачив лиш, як дівчина ходила по хаті, мов пливла, ставна та горда і заразом насмішкувата.... (І. Багряний)
Гордий і волелюбний, він нагадував сокола, що, вирвавшись з тісної клітки на простір, розправляє свої потужні крила на всю широчінь. (А. Шиян)

Який виражає особисту гідність, самоповагу. Приклади

Між усіма бурлаками визначався Микола своїм зростом, своїм рівним станом і гордим сміливим поглядом. (І. Нечуй-Левицький)
В гордій позі з електропилою в руці стоїть Василь Букачук. (М. Стельмах)

ким, чим, від чого, за кого, за що і без дод. Який відчуває задоволення від усвідомлення досягнутих успіхів, переваги в чому-небудь тощо. Приклади

Вона була горда, що чоловік не грає в карти, і всім хвалилась. (М. Коцюбинський)
Оришка оповідала, горда з такої ученості свого Пилипка. (Г. Хоткевич)
Він був гордий за свою матір. (О. Донченко)
У обох дідів сини чи онуки військові .. Вони горді своїми синами. (О. Довженко)

перен. Сповнений високого смислу; піднесений. Приклади

Морозом очі окує, А думи гордії розвіє, Як ту сніжину по степу! (Т. Шевченко)
Андрій з Болохова держав у лівій жмені стяг, розшитий тризубом, гордий скарб держави, золотий і голубий, як зоря серед неба. (К. Гриневичева)

Який надмірно високої думки про себе і зневажливо, зверхньо ставиться до інших; пихатий. Приклади

Пани такі якісь сердиті, а горді – аж надимаються. (Марко Вовчок)
Така собі проста Докія Петрівна, з людьми не горда і з дітьми лагідна. (А. Головко)
Неприступний, гордий університет вдруге зачинив перед Сергієм свої високі двері. (О. Гуреїв)
Людині належить жити життям нехитрим, простим, мирним, а не гордим, пихатим, злим. (з рел.-церк. літ.)

у знач. ім. го́рдий, дого, ч. Той, хто має про себе надмірно високу думку і зневажливо, зверхньо ставиться до інших. Приклади

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.