ГОЛОВНИК

В'язь.

Убивця.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

Голо́вник
Етимологія: ← головн(и́й) о/о́

Особа, яка є головною над кимось/чимось. Приклади

Та не в країні, де на цей момент богують хам, садист-міліціянт, головник – криміналові ґарант і всякому паскудству. (І. Муромцев. Із циклу “Ґарантіада”)

Словотворчість незалежної України 2012-2016

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.