ГОВІРКИМ — ТЛУМАЧЕННЯ

ГОВІРКИ́Й а́, е́.

Який любить поговорити, охочий до розмов; балакучий. Приклади
  • Старі люди говіркі. (Ганна Барвінок)
  • Говіркий і поважний гість сподобався Матвієві. (У. Самчук)
  • Шашло помітив, що навіть завжди говіркий і веселий Шитов стає мовчазним. (Ю. Збанацький)
  • І наоколо леліє Тільки небо та вода. Тільки небо мовчазливе, Тільки море говірке. (Микола Чернявський)

ГОВІ́РКА и, ж.

тільки одн., діал. Розмова. Приклади
  • Говірка на вулиці, тупання; ворота рипали, віконця стукали; усе чула Галя.... (Марко Вовчок)
  • Кобзар чув приглушену говірку людей. (Н. Рибак)
  • У віконця, затягнені непрозорою плівкою рожевих кабанячих міхурів, линула говірка. (І. Білик)
лінгв. Різновид загальнонародної мови, поширений на певній території. Приклади
  • В. Стефаник відчував, що його говірка стояла на перешкоді поширенню його творів у Східній Україні. (В. Русанівський)
  • Мова кожного народу поділяється на окремі говірки, чи діалекти, і тільки літературна мова єдина. (Б. Антоненко-Давидович)
  • Коваль пояснював своєю рідною говіркою, що він буковинець родом. (О. Гончар)
тільки одн., розм. Манера говорити, вимовляти. Приклади
  • З себе була [пані] висока, огрядна, говірки скорої, гучної. (Марко Вовчок)
  • Дід ніколи не калічив мови, розмовляючи з ним [онуком], не пристосовувався до дитячої говірки, а серйозно й статечно бесідував, як це робив не з кожним і дорослим. (Ю. Яновський)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.