ВІТЧИМ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВІТЧИ́М а, ч.

Чоловік, що стає батьком дітей своєї дружини, яка має їх від попереднього шлюбу; нерідний батько. Приклади

Вітчими йшли, тесті-скуп'яги, Зяті і свояки-мотяги. (І. Котляревський)
Обидва – й вітчим, і мати, бадьорі й жваві, й навчати в школі, й вести маленьке господарство встигали. (Д. Бузько)
Він бачив, що Любочка.., може, навіть любить свого вітчима. (В. Собко)
Валерій таки скучав за матір'ю і за вітчимом. (Микита Чернявський)
Не належать до спадкоємців за законом пасинки та падчериці після вітчима та мачухи, якщо не мало місце усиновлення чи утримання. (з мови документів)

Прикм. до вітчи́м. Приклади

Який належить вітчиму. Приклади

Андрій сидів у світлиці серед всяких записок, заяв та книжок і лаштував невеличку дерев'яну вітчимову скриньку. (С. Добровольський)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.