ВІДЧАЮГА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВІДЧАЮ́ГА рідко ВІДЧАЮ́КА, и, ч. і ж., розм.

Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки; відчаяка. Приклади

І нічого він не боїться, ніякого страху не знає – одно слово, одчаюга. (Г. Хоткевич)
Серед хлопчаків було чимало одчаюг, які розгвинчували снаряди, підривали міни, розкладали ватри з толу. (Ю. Яновський)
Веселун Харко з усмішкою під пшеничними вусами, відчаюка й зірвиголова – йому б тільки летіти навперегонки з вітром, втікати або доганяти, – першим зірвав коня. (Ю. Мушкетик)
У дитинстві я була відчаюга й шелихвістка. Швидко навчилася їздити верхи. (з мемуарної літ.)
Вмів Свирид промчати селом, .. як вихор полем. Дивлячись, замилуєшся: відчаюга. (з газ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.