ВІДРОБЛЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВІДРОБЛЯ́ТИ я́ю, я́єш, недок. ВІДРОБИ́ТИ, облю́, о́биш; мн. відро́блять; док., що і без прям. дод.

Виконувати певну роботу за що-небудь одержане, позичене; працею віддавати борг, штраф. Приклади

Люди одробляли панам за поле. (І. Нечуй-Левицький)
Відробляв старі снопки, що взяв на стріху. (В. Стефаник)
Крім чотирьох наймитів, що робили в Посована постійно, на його поле вийшли люди, які були винні – хто гроші, хто борошно, а тепер відробляли. (І. Муратов)
Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив? (М. Кропивницький)
– Про що ти думаєш, Дарко? .. – Та все про той довг, – коли-то ми ж відробимо? (Леся Українка)
Заріже вовк худобину, мусить наймит відробити за неї. (О. Донченко)

тільки док. Пропрацювати певний час. Приклади

Повернувся [я] .. на завод “Більшовик”, де й тато мій тридцять років одробив. (Ю. Яновський)
[Наташа:] Ти в школі життя по книжках вивчала, а після школи два роки токарем відробила. (М. Зарудний)
Відробивши зміну, разом йшли [коні] до стайні з Довгов'язом. (М. Рудь)

перев. док., заст. За народними віруваннями – зняти чари, нібито ким-небудь пороблені; ворожінням повернути когось до нормального стану. Приклади

А то баби були такі, що вміли відробити. (з переказу)
– Пані! може, нашому батюшці пороблено, що вони оце цілий день не говорять? – сказала Килина до Олесі .. Побіжу я в Хохітву до знахурки – в нас є така баба, що одробить. (І. Нечуй-Левицький)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.