ВУЛКАНІВ

Прикм. до вулкан.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ВУЛКА́Н а, ч.

Конусоподібна гора з кратером на вершині, через який час від часу із надр землі вивергаються розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід, попіл і т. ін. Приклади

Пливли повз них дзеркальні бухти, стрімкі зубчасті скелі, уламки колись проваленого у море вулкана. (З. Тулуб)
На Землі вулкани – здебільшого високі гори, келихоподібні вершини з порівняно невеликими “чашами”. (С. Плачинда)
Лісисті тухольські гори задимилися, мов незлічимі вулкани, готовлячись вибухати. (І. Франко)
Вулканами людські димлять серця. (В. Стус)

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.