ВУДИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ВУ́ДИТИ джу, диш, недок., що.

Ловити вудкою рибу. Приклади
  • Даремна праця – вудити без гачків і учитися без книги. (прислів'я)
  • [Влас:] Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити. (М. Кропивницький)
  • – Не рекомендується, між іншим, вудивши коропа, залишати вудочку на березі неприв'язаною, а самому піти пройтись по лісу. (Остап Вишня)
  • На Дінці я мав свій затишний куточок, де любив вудити рибу. (О. Копиленко)
  • – Якби не з берега, а з човна, – мовив Ілько й кивнув на риболова, що в гумовому човні приставав до острівця посеред ставу, – то можна було б велику рибу вудити. (Є. Гуцало)

ВУ́ДИТИ джу, диш, недок., що, зах.

Те саме, що зако́пчувати 2. Приклади
  • І ще через одно наше місто славне: тут вудять дуже смачні шинки. (О. Маковей)
  • Спиляв сухі гілки в саду.. Це була яблунька, гарне дерево для вогню, але що мені – шинок вудити не буду, шашлика теж не їм. Взяв і спалив усе. (Л. Дереш)

ВУДИ́ЛО

Див. вуди́ла.

ВУДИ́ЛО а, с., рідко.

Те саме, що ву́длище. Приклади
  • – Яке приємне почуття, коли зловиш [рибу], – з тремтінням у голосі проговорила вона, незграбно тримаючи вудило обома руками. (Олесь Досвітній)
  • За доби неоліту вдосконалювалися засоби рибальства. Носії буго-дністровської, сурської і азово-дніпровської культур ловили рибу за допомогою вудил і гачків з кістки. (з наук. літ.)

ВУДИ́ЛА и́л, мн. (одн. вуди́ло, а, с.).

Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня та інших їздових тварин. Приклади
  • І золоті вудила коневі не милі. (приказка)
  • Купи мені золоті вудила, Щоб я твого коня до води водила. (П. Чубинський)
  • Чуйкевич лівою рукою кріпко стягнув поводи, а правою так вправно вхопив Мотриного коня за сталеве вудило, що він аж присів на задніх ногах. (Б. Лепкий)
  • Дорогі металеві вудила звисали з їх [верблюдів] писків. (О. Назарук)
  • Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами. (П. Панч)
  • Гризуть вудила коні з нетерплячки. (Л. Костенко)
  • Відпустив [Попик] коневі вудило і той почав хапати траву. (Валерій Шевчук)
  • Вічне питання, вічна боротьба думок – що ж дозволено людині? Які вудила, які гальма потрібні для неї і коли їх включати. (Ю. Мушкетик)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.