ВОРОНОГО — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВОРОНИ́Й поет. ВО́РОН, а́, е́.

Чорний із синюватим полиском (про масть коня). Приклади

Ведуть коня вороного, Розбиті копита... А на йому сіделечко Хустиною вкрите. (Т. Шевченко)
Козак коника сідлає, З кониченьком розмовляє: – Біжи ж, коню, біжи, ворон, Аж до тихого Дунаю. (П. Чубинський)
[Явдоким (співа):] Над козачим білим трупом Чорний ворон кряче, У ніженьках, на припоні, Ворон коник плаче. (М. Кропивницький)
На вороному жеребці, в золотому панцирі .. баварський молодий герцог підскочив до імператриці. (П. Загребельний)
В такі хвилини Шепталу [коневі] здавалось, що він давно вже не білий, а вороний, чалий, як інші бригадні коні. (В. Дрозд)

у знач. ім. ворони́й, но́го, ч.; ворона́, но́ї, ж. Кінь, кобила чорної масті. Приклади

Копитами вдарте, вороні, – У степу ми з вами не одні. (П. Воронько)
Він придивлявся до колишніх вороних. По їхніх комплекціях не видно, щоб вони з'їздилися. (М. Стельмах)

Хижий птах родини воронових із чорним або сірим пір'ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів. Приклади

На шлях дивлюся та на поле, Та на ворону на хресті. (Т. Шевченко)
Пролетіла ворона і сіла на тину. (М. Коцюбинський)
Вітер ворону вгорі забивав, і вона мимоволі боком летіла та крякала. (П. Тичина)

перен., зневажл. Про неуважну людину; роззява. Приклади

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.