ВИПАЛЮВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВИПА́ЛЮВАТИ юю, юєш, недок., ВИ́ПАЛИТИ, лю, лиш, док., що.

Палячи, знищувати все де-небудь. Приклади

Тільки-но розмінували поле, а вже Катерина та її подруги боронами, граблями зволікали бур'яни, випалювали, очищали поле для тракторів. (К. Гордієнко)
Лісу навкруги тут не було, його давно колись випалили. (А. Хижняк)

Дуже висушуючи, знищувати (про рослинність). Приклади

Тут [у Ялті] на осінь гори починають зеленіти, бо сонце вже не так їх випалює. (Леся Українка)
Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги. (В. Кучер)

Палити до кінця, витрачати повністю. Приклади

Він брав цигарку за цигаркою, випалював її до краю і клав у попільничку. (Г. Епік)
Ми, перепочивши годинку та випаливши по цигарці, знову посунули вперед. (Олесь Досвітній)

Наносити розжареним предметом знак, зображення на що-небудь. Приклади

Тавро з шкварчанням випалювало на шкірі глибоку рану, яка вже ніколи не зійде з обличчя. (З. Тулуб)
Народні митці випалюють різноманітні візерунки на дерев'яних предметах. (з газ.)

Піддаючи дії вогню, надавати міцності якому-небудь предметові. Приклади

Одержувати якусь речовину, спалюючи що-небудь. Приклади

Те вугля [вугілля] він сам випалював за хатами в ямі, що й досі називається вугляркою. (І. Франко)
З пнів та коріння .. випалював [Шембек] поташ і скипидар. (Ю. Смолич)
– Цю красу нищить на вогні поміщик-дикун Коростишев. Він з мармуру випалює вапно! (М. Стельмах)

Робити постріл; вистрелювати. Приклади

Вихилить [чоловік] півголови з-за вугла муру, в одній секунді націлить і випалить. (І. Франко)
Тарас приклав до плеча гвинтівку і випалив угору. (І. Микитенко)

що і без прям. дод., перен. Несподівано і швидко говорити щось. Приклади

Набираю в груди повітря і випалюю раптом: – Я викрав вас з дому й везу до вінця. (М. Коцюбинський)
– Женись, а на чужу жінку не дивись, – випалює він під загальний регіт. (М. Зарудний)
Можеш собі уявити, що зо мною сталось, як він випалив це до мене. (В. Винниченко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.