ВИКЛИЧНЕ — ТЛУМАЧЕННЯ
ВИКЛИЧНИ́Й а́, е́.
Який виражає виклик (у 2 знач.); задирливий; зухвалий.
Приклади
- Він .. нагнув голову. Те саме зробили й інші – мовчки, з якоюсь викличною покорою. (В. Шкляр)
- Усі ознаки сенсації були явними: викличне і, на жаль, звичне хамство охорони та адміністраторів, переповнені зали, де демонструвався фільм. (з газ.)
Який звертає на себе увагу; яскравий, помітний.
Приклади
- Лаврінові чомусь найперше впала в око та родима цятка. А під нею кругла, дугою, брова; а вже потім рішуче стиснені червоні-червоні вуста й викличне випнуте гостреньке підборіддя. (Ю. Мушкетик)
- Хіба вона знала, що молода сестра Франциска, відрікшись викличного світського імені Людмила, залишила по той бік можливу блискучу наукову кар'єру, батьків і родичів, котрі аж недавно змирилися із доччиним вибором. (С. Процюк)
спец.
Стос. до виклику (у 1 знач.), викликання (у 1 знач.).
Приклади
- На магістральних автомобільних дорогах лікарні та станції швидкої допомоги забезпечуються системою сигнально-викличного зв'язку. (з мови документів)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.