ВЕТХИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВЕ́ТХИЙ а, е.

розм. Такий, що руйнується, зотліває, витирається від часу, тривалого існування, використання. Приклади

Поженив [Онисименко] синів, доньок і внуків, багатьох поховав і жив собі самітно в своїм старосвітськім ветхім будиночку серед такого ж ветхого і запущеного саду. (М. Грушевський)
Ветха старенька гребелька заросла з обох боків темною сумовитою вільшиною. (С. Васильченко)
Обстановка тут була – саме мистецтво, правда ветхе: точені, рiзьбленi, iнкрустованi меблi, кришталевi люстри, викладенi кольоровим дубом пiдлоги, скульптури, килими.... (Р. Андріяшик)
Електричні мережі у ветхому стані. (з газ.)

Дуже старий, знесилений глибокою старістю (про людину). Приклади

Вже ветхий собі був старик і трохи недобачав. (Д. Мордовець)
Раптом помітила вона спереду на обочині шляху згорблену постать зовсім ветхої бабусі, що ледве-ледве човгала хворими ногами. (Є. Кротевич)

заст., уроч. Який існує з давніх-давен; стародавній. Приклади

Скажи, що правда оживе, Натхне, накличе, нажене Не ветхеє, не древлє [древнє] слово. (Т. Шевченко)
Ветхою давниною, по-біблійному звучить для мене назва міста Канібама. (Т. Масенко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.