ВЕРШНИК — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВЕ́РШНИК а, ч.

Людина, яка їде верхи на коні; верхівець. Приклади

Інколи над берегом Пруту проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки. (М. Коцюбинський)
Натомлених за цілий день коня і вершника потягнуло на спочинок. (Я. Качура)
Вершники, сірі від пилюки, обвітрені суховіями півдня, з потрісканими губами, мчали по дзвінкому асфальту. (О. Гончар)
Промчався вершник по німій Полтаві – у серці міста громом віддалось. (Л. Костенко)

тільки мн., іст. У Стародавньому Римі та деяких інших античних рабовласницьких державах – привілейований стан із високим майновим цензом. Приклади

З діда і прадіда рід наш поважний із вершників римських. (М. Зеров, пер. з тв. Овідія)
Вершники – другий за статусом після сенаторів стан у Стародавноьому Римі, до якого належали заможні люди, в основному представники комерційних і фінансових кіл, лихварі та торгівці. (з наук. літ.)
Вершники отримали свою назву в результаті того, що в давнину, згідно із цензом, найбагатші люди незнатного походження мали в разі збору ополчення виступати в похід на коні. (із журн.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.