ВАРТУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ВАРТУВА́ТИ у́ю, у́єш, недок.

кого, що. Охороняти, стерегти кого-, що-небудь. Приклади
  • Уночі Юлдаш вартував з батьком байський табун. (О. Донченко)
  • У морі, далеко від рідних портів, У шторми і люту годину, Прославлена в битвах сім'я моряків Вартує свою Батьківщину. (М. Нагнибіда)
Стояти на варті, на сторожі. Приклади
  • [Овлур:] До замку я піду, Ти вартуватимеш при вході. (І. Франко)
  • Край мосту галицький жовнір у австрійському однострої вартує біля шлагбаума. (Б. Антоненко-Давидович)
Невідступно перебувати в якомусь місці певний час (біля хворого або вичікуючи кого-, що-небудь і т. ін.). Приклади
  • 21-го травня, субота. Заходив з Ніною до Ліди. Вона сильно втомлена: ввесь час вартує коло Ігоря. (М. Драй-Хмара)
  • [Лена:] Він спить. Ми обидві вартуємо біля нього. (І. Кочерга)
  • “Шнель! Шнель! Шнель!” – загукав на шофера, що вартував з його машиною біля штабу. (І. Багряний)
  • Другого дня від самого сходу сонця я вже вартував біля її дому. (Ю. Збанацький)
  • [Галя:] В садах хати біленькі, а тополі, скільки оком глянеш, вартують на шляхах.... (О. Корнійчук)

ВАРТУВА́ТИ у́ю, у́єш, недок., діал.

кого, що. Бути вартим, заслуговувати кого-, чого-небудь. Приклади
  • Чужі тішаться нещастям чоловіка. Та й що вартує Григорій у селі? Хто Григорій?.. Жебрак, розбійник і злодій! (О. Кобилянська)
  • Вона взагалі довірлива і дуже добра. Я просто не вартую її. (Ю. Винничук)
що і без прям. дод. Те саме, що ко́штувати. Приклади
  • Вона [праця] дома ж таки втроє більше вартує. (Сл. Гр.)
  • Вона вже виплакала свої сльози, уже перестала кидатись, мов риба в неводі. Усвідомила, що її краса вартує немалі гроші. (Б. Лепкий)
  • Заморожування засобів у будь-якому вигляді вартує підприємству дуже дорого, тому що вільні кошти можна використати більш раціонально для отримання додаткового доходу. (із журн.)
безос., з інфін. Те саме, що ва́рто. Приклади
  • Вважаю, що кожному, і вам зокрема, вартує деколи замислитися, хто ми є насправжки – живі люди чи сущі мерці. (Ю. Винничук)
  • Новітню історію мистецького Дрогобича вартувало б розпочати з особи Петра Гейдека. (із журн.)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.