БУНЧУК — ТЛУМАЧЕННЯ
БУНЧУ́К а́, ч.
іст.
Булава з металевою кулькою на кінці і прикрасою-китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Туреччині, Польщі, Росії (як ознака влади козацьких отаманів) і в Україні (як ознака влади гетьманів).
Приклади
- Не хотілось в снігу, в лісі, Козацьку громаду З булавами, з бунчуками Збирать на пораду. (Т. Шевченко)
- На одній стіні [у покої] висіли військові добутки: то дорогий турецький запоясник, то шабля, то бунчук.... (Д. Мордовець)
- Попереду [сотні] один козак високо тримав над головою бунчук.... (Ю. Мушкетик)
- На майдан перед січовою церквою виносили козацькі клейноди – хоругви, бунчуки, котли, булаву – і старшина кланялася панству, просила увільнити від виконання обов'язків. (із журн.)
- Головними військовими клейнодами були хоругва, бунчук, печатка з гербом. (з газ.)
У деяких військових оркестрах шумовий музичний інструмент (із дзвіночками), прикрашений волоссям із кінських хвостів.
Приклади
- Грати на бунчуку.
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.