ХУСТКА — ТЛУМАЧЕННЯ
ХУ́СТКА
Шматок тканини або плетений трикотажний виріб, перев. квадратний, яким пов'язують голову, шию, накидають на плечі; платок.
Приклади
- Везе Марко .. наймичці на очіпок Парчі золотої І червону добру хустку з білою габою. (Т. Шевченко)
- Зараз послали по якогось писаря Захаревича .. Прийшов він хутко. Поганенький на личку, рябий, як решето; штани сині, широкі, якась куца свиточка і на шиї зелена хустка; під правицею шапка. (Марко Вовчок)
- Молодиці .. маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів. (М. Коцюбинський)
- Дівчина мерзлякувато куталась у теплу вовняну хустку. (Л. Дмитерко)
- Вийми, мамо, хустку мені з скрині, Синю в диких рожах, ще дівочу. (Л. Забашта)
- * Образно. Де не стану, де не гляну, напливає ночі мла, і зоря свою багряну хустку ізняла. (В. Сосюра)
- * У порівн. Дід, мов кам'яний, зложив на грудях свої старі, жиляві [жилаві] руки, похнюпив голову, укриваючи груди, мов хусткою, білою бородою. (Панас Мирний)
- * Образно. * У порівн. В синьому небі пливла біла, як пухова хустка, хмарина. (С. Чорнобривець)
- Старшій дружці дала [Зубиха] пару свічечок п'ятакових до вінця, хустку руки зв'язати, рушник під ноги. (Г. Квітка-Основ'яненко)
- Дівич-вечір збирає вже Орина Лободівна: хустки подавала за Прохора Осауленка. (П. Куліш)
- Та дівка, до котрої він присватувався, прочула про це й не пішла за нього, й хустки одібрала. (Ганна Барвінок)
Невеликий шматок тканини квадратної форми для сякання, а також витирання носа, рота, обличчя, очей і т. ін.
Приклади
- В сінях він зняв з себе шинелю й картуз і кинув на довгу скриню; потім, витяг з кишені червону хустку, висякав носа й пішов в світлицю. (І. Нечуй-Левицький)
- Андрійко, нарешті, затих, витер мокре обличчя хусткою і з перекривленим від болю лицем повернувся до матері. (П. Панч)
- Він здійняв окуляри й, хукнувши, легенько почав протирати їх хусткою. (Олесь Досвітній)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.