ПОЖАЛІТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОЖАЛІ́ТИ

кого, що і рідко без прям. дод. Відчути жалість, співчуття до кого-небудь; зглянутися на кого-, що-небудь. Приклади

[Настя:] Марусю! пожалій моїх старих літ, моєї сивої голови! Пожалій мого розбитого серця! (І. Нечуй-Левицький)
– Я люблю тебе, Прохоре, і караюся з того, що трапилось. Повір мені. Пожалій мене, бо я збожеволію скоро від дум. (А. Шиян)
[Настасія Юліанівна:] Недавно студентів на демонстрації періщили [городові] нагайками, варвари! .. Курсисток .. і то не пожаліли... (Л. Смілянський)
– Не знать, де й ділася [Христя]. А шкода, добра була робітниця, добра, гріх слова сказати! – пожалів Рубець. (Панас Мирний)
– Тяжкий твій хліб, Катерино, – пожалів пан старчиху і навіть подумав, чи не допомогти їй чимось. (М. Стельмах)
– Сиротою зостався б, – от і горе. Нікому тебе ні пожаліти, ні сорочки чистої дати. (Панас Мирний)
Мати присіла біля нього: – Хоч би вам там командир хороший попався, щоб хоч коли-не-коли пожалів... (О. Гончар)

без прям. дод. Відчути жаль, сум через щось непоправне, втрачене, загублене; пошкодувати, пожалкувати за чим-небудь. Приклади

Лиш той, хто жить умів, вмирать не пожаліє. (І. Франко)
Пожалів Марусяк, що не має червонних [червінців] при собі. (Г. Хоткевич)
Він навіть не встиг .. переодягтися, та так і прибув до Одеси. В дорозі спершу пожалів за цим, але, коли ад'ютант нагадав йому про одяг, генерал гримнув на нього. (В. Кучер)

кого, що, чого. Док. до жалі́ти 3. Приклади

– Що ж ми їм, мертвим, скажемо? Хто нам дав право свою силу жаліти, коли вони не жаліли крові. Життя свого не пожаліли... (С. Журахович)
Він не пожалів би потрощити дебелі дубові стільці на куркульських головах. (М. Стельмах)
Не пожалій лиш золотого Для Феба світлого, ясного. (І. Котляревський)
– Ти хоч би телеграму толкову прислав був .. – А ти, скупердяга, зайвих десяток слів пожалів. (А. Головко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.