ОСТРІШОК — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ОСТРІ́ШОК

Нижній край солом'яної або очеретяної покрівлі, що нависає над стіною; стріха. Приклади

Дівка повела повагом очима від сохи до сохи, від землі до острішка, по хаті й тяжко зітхнула. (Л. Яновська)
Дід Дунай, баба Ганна і Максим підходять до чепурної, гарно вшитої, з гребенем і острішками хати. (М. Стельмах)
На горищі загупав ногами батько. Мабуть, лагодить острішок, що його пошарпав вітер. (С. Чорнобривець)
Хата була по острішок у кропиві. (В. Дрозд)

заст. Солом'яний дашок на загаті, над тином і т. ін. Приклади

Пішов циган красти садовину: переліз через острішок та й хильцем-хильцем підобрався під грушу. (із журн.)
Громада обгородила город і двір.., поставила кругом загороди загату з острішками. (І. Нечуй-Левицький)
Стоїть [Наталка] в тіні високого тину з острішком і вперто жде. (І. Цюпа)

перен. Навислі краї густих брів, вусів, волосся тощо. Приклади

Змішаний гомін глушив слова Підпари. Видко лиш було, як він .. махав рукою та зводив острішки брів. (М. Коцюбинський)
На майдані косяками ходили .. заробітчани. В латаних свитках, худющі, погорблені, з острішками давно нестрижених чубів, що виглядали їм з-під брилів та пом'ятих шапок... (О. Гончар)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.