МАНІВКА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

МАНІВЦІ́ і́в, мн. (рідше одн. маніве́ць, вця́, ч.).

Кружний, обхідний шлях. Приклади

Хто ходить на манівці, той падає в рівці. (прислів'я)
– Чого це ти, Лукино, вертаєшся додому манівцем? – спитався Улас. (І. Нечуй-Левицький)
Їздовий шукав манівців, звертав з засніжених просік і петляв поміж сосон та берез. (Іван Ле)
Лемоський архіпелаг я знаю непогано, а от за його межами, мабуть, загубилася б. В кращому разі, довго блукала б манівцями. (О. Авраменко, В. Авраменко)
Щиро людські чуття, які, може, і були в його душі, давно розгубилися по манівцях життя. (І. Франко)
А серце, збившись з власної путі, заблукане між манівцями долі, уже й собі не вірить у житті, ачи [або] за привидами йде поволі. (В. Стус, пер. з тв. Й.-В. Гете)

у знач. присл. манівця́ми. Кружним, обхідним шляхом. Приклади

Втікай із їх кубла голодна й боса, Як бігла бідна мати манівцями, Обдерта по тернах, бліда, простоволоса. (П. Куліш)
Вже вони втрьох, пробігши манівцями, сиділи біля дороги в кущах у байрачку. (Б. Грінченко)
Удвох з Настею вона подалася манівцями, обминаючи головні вулиці, на спасенну міську околицю до Настиних родичів. (Б. Антоненко-Давидович)

у знач. присл., перен. Непрямо, натяками. Приклади

Розмова явно не клеїлась. І хто зна, доки б вона тяглась манівцями та промацуванням, коли б у двері не вдерся Матвій. (І. Білик)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.