ЛУКА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЛУКА́ и́, ж.

Вигин переднього або заднього краю сідла. Приклади

Він на луку в сідлі упирає – До Києва на вороному коні скакає. (Панас Мирний)
Козак зиркнув на хмару, штурхнув сусіда, який також куняв, руками впершись в луку сідла. (Василь Шевчук)
Поки Омелько ладнав на ворогів свій “самостріл”, малий спав, сидячи в сідлі, міцно вчепившись в луку сідла. (Ю. Логвин)

Дугоподібний вигин русла річки або берега річки, моря. Приклади

у знач. присл. луко́ю. У вигляді такого вигину. Приклади

По один бік путі, що облишила вигнуту лукою ріку і йшла тепер полем, половіло під сонцем і гнало ліниві хвилі чисте й дорідне жито. (Д. Міщенко)
Яхта .. знайшла врешті затишну гавань, яку захищала від океанських вітрів висока коса, що вигиналась лукою. (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна)

Рівна місцевість, укрита перев. багаторічними трав'янистими рослинами, в основному злаками та осоковими. Приклади

Степ без краю; зелені та м'які луки понад річкою; темні луги з дібровами. (Марко Вовчок)
Друга казарма стояла на краю цієї гірської луки, серед трав і навіть під самотнім деревцем. (Ю. Смолич)
Брудним грізним валом перекочувалося ісламське військо в межиріччя Дунаю і Драви, на зелені луки й поля Сремської рівнини. (П. Загребельний)
Сільськими околицями, поза городами в рудих плямах гною, попід лукою, на якій уже біліють гуртики качок та гусей і синіють озера весняної води, виходжу на хутірський шлях. (В. Дрозд)
Луки класифікуються за місцем розташування на материкові, гірські та заплавні. (з наук.-попул. літ.)

Ручна зброя для метання стріл, яка має форму стягнутої тятивою дуги. Приклади

Прострілив би я вас з лука! Та з лука не палко! Положив би вічно спати, Та все чогось жалко! (С. Руданський)
Упав прострілений з лука джура. (О. Бердник)
Вона побачила широку зігнуту спину із накинутою сірою шкурою, сагайдак зі стрілами й лук, приторочені до сідла. (Д. Білий)
Слова натягувать, як луки, щоб вчасно збити на льоту нерозшифрованої муки невiдворотну німоту. (Л. Костенко)