ДЕРКАЧ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ДЕРКА́Ч а́, ч.

Невеликий перелітний птах родини пастушкових із жовтувато-бурим оперенням, який видає характерні скрипучі звуки. Приклади

Не співає соловейко, Лиш деркач дере, Вмерла вже весна кохана, Жаль мене бере. (Дніпрова Чайка)
Висока трава чіплялася за ноги, скрипів деркач, кумкали жаби, але Сава Петрович нічого цього не помічав. (О. Донченко)
Кричав десь у траві деркач, сюрчали коники, якась пташка верещала в кущах по той бік озера. (Ю. Мушкетик)
Брехач – як деркач: усе дерчить. (прислів'я)

Стертий віник. Приклади

Весела загадка сміється, Що із брехні спекла калач, – Як свіжий – віником він зветься, А як пристаріє – деркач. (Л. Глібов)
Він .. пильно обтрусив старим деркачем великі й довгі, аж за коліно, чоботи й пішов до хати. (Г. Епік)
Потім до камери подано через кормушку віник – власне, то був не віник, а деркач, – щоб підмести камеру. (І. Багряний)
Посіклася пишна грива, Мов деркач зробився хвіст. (С. Воскрекасенко)

перен. Про щось обсмикане, обірване. Приклади

– Треба вже, – заговорив панотець, – набрати для неї додільне платтячко, де ж їй ходити таким деркачем! (А. Свидницький)
Отож і запишалась вона [сосонка], каже берізкам та липкам: – А що? Де ваші кучері гарні та рясні? Стоїте деркачами! (Олена Пчілка)
З мерзлої землі вставали деркачі брудного, дорідного, торішнього бур'яну. (Іван Ле)

Пташа деркача (див. деркач I).

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005