ВЕЛИЧАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВЕЛИЧА́ТИ а́ю, а́єш, недок.

кого. Називати кого-небудь шанобливим ім'ям, підкреслюючи цим свою повагу до нього. Приклади

Один одного звикли добродіями величати. (Сл. Гр.)
[Наталка:] Здорові були, добродію, пане возний!.. Я вас зову так, як все село вас величає, шануючи ваше письменство і розум. (І. Котляревський)

розм. Називати кого-небудь, звертатися до когось згідно з його чином; титулувати. Приклади

– Тільки з уговором піду: щоб ні ти, ні жінка твоя, ні сім'я твоя, щоб не величали мене благородієм. (Г. Квітка-Основ'яненко)

ірон. Називати когось яким-небудь ім'ям, прізвиськом і т. ін., образливим або не відповідним, не власт. йому. Приклади

[Храпко (набік):] Щоб тобі язик руба стояв, як ти мене чортом величаєш! (Панас Мирний)
За її горластість весь вагон уже величав бабу комендантом. (О. Гончар)

розм. Називати по батькові. Приклади

Ніхто не смів її не тільки відьмою або чим взивати, та ще й величали її по менню [йменню]: Семенівна. (Г. Квітка-Основ'яненко)
[Шумейко:] От таке! Чи ж не Андрійовичем його величають? (І. Микитенко)

Називати якимось чином. Приклади

Вранці Марко до наймички Ручки простягає І мамою невсипущу Ганну величає. (Т. Шевченко)
Вашій старій, як Ви величаєте свою дружину, мій аж до землі низенький поклін. (Панас Мирний)

кого, що. Прославляти, вихваляти, звеличувати. Приклади

Я буду Тебе величати, о Боже мій, Царю, і благословлятиму Ймення Твоє повік-віку! (Біблія. Пер. І. Огієнка)
– Славно, славно! – закричали всі звірі і дуже величали Лисову розсудливість. (І. Франко)
Стрічайте юних, стрічайте, епоху в піснях величайте! (П. Тичина)
Піснею Вітчизну величають. (П. Дорошко)

кого, фольк. Ушановувати когось, співаючи на його честь обрядову пісню. Приклади

[Дранко:] Просимо дорогих гостей величати наших молодих весільною піснею. (М. Кропивницький)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.