ІСКРА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

І́СКРА и, ж.

Найдрібніша світна частинка чого-небудь, що горить, жевріє. Приклади

З малої іскри великий вогонь буває. (прислів'я)
Досить, аби одна іскра проникла крізь оболонку дирижабля, щоб водень спалахнув, враз змішався з повітрям і щоб сильний вибух знищив повітряний корабель. (М. Трублаїні)
Багаття давно догоріло, лиш зрідка вистрілювала іскрою обвуглена гілка. (А. Михайленко)
Залізні боки пічки пашіли жаром, і, коли хтось близько проходив, спалахували сотнями дрібненьких іскор. (М. Руденко)
В серці полумінь пече, напруга почуваннів [почувань] межі розрива, злітають блискавки з осяяних очей та іскрами думок палає голова. (Б.-І. Антонич)
Андрійко скорий був, палкий, як іскра, – то було тричі на день і більш посвариться з дітьми на улиці, а то й поб'ється за яку пустоту. (Марко Вовчок)
Артистка кидала дотепами, мов прискала іскрами. (О. Кобилянська)

перен. Блискуча цятка; блискітка. Приклади

Дніпро грає, лиснить іскрами. (І. Нечуй-Левицький)
Одежа на йому [ньому] міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами. (Леся Українка)
Ціла зграйка дрібнісіньких рибинок підпливла до берега.., хитнулась убік, враз блиснувши тисячею золотавих іскор. Коропи! (І. Багмут)
Прощаючись, Багіров відкликає Ясногорську вбік і, блискаючи темними іскрами косих очиць, говорить із зворушливою таємничістю. (О. Гончар)

чого і без дод., перен., книжн. Найменший, але яскравий вияв якого-небудь почуття, здібності і т. ін. Приклади

Ми друкували все те, в чому бачили іскру таланту. (І. Франко)
Не вважаючи на все, що було, у неї в серці завсігди жевріла іскра кохання до Романа, і останніми днями ця іскра розгоралася все більше й більше. (Б. Грінченко)
Підійшов [Гарянюк] до батька, пригорнувся до його заяложеного піджака, і нова, невідома іскра засвітила його очі. (Б. Антоненко-Давидович)
Дівчинка рвучко зупиняється, в її небесних очах мерехтять іскри зухвалості й сміху. (О. Бердник)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.