ОБ'ЄКТИВНЕ

Характеристика природної та соціальної дійсності як такої, що існує незалежно від свідомості об'єкта.

Характеристика істинного знання, яка вказує на те, що воно є відображенням об'єктивної дійсності і що зміна його не залежить від людей.

Характеристика практичного й пізнавального ставлення до дійсності.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ОБ'ЄКТИ́ВНИЙ а, е.

Який існує поза людською свідомістю і незалежно від неї; незалежний від волі, бажань людини. Приклади

Ядро зла було не в самому факті відхилення від норми, а в тому, що факт цей в силу об'єктивних обставин мусив залишитись безкарним. (Ірина Вільде)
Детермінізм у розумінні місця людини в суспільному прогресі обумовлює виникнення хибних уявлень про особливу важливість об'єктивного начала на противагу суб'єктивному, духовному. (з наук. літ.)
Із заробітною платою пов'язана дія як суб'єктивних чинників зростання продуктивності праці, так і об'єктивних. (з наук.-попул. літ.)

Позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення; безсторонній, неупереджений (у 2 знач.). Приклади

Треба бути щирим, без жалю до себе одвертим, правдивим, об'єктивним. (С. Васильченко)
Ми обоє могли бути об'єктивними, могли розмовляти тактовно, логічно. (Ю. Яновський)
Ми звертаємось до вас і просимо дати нам об'єктивну характеристику цієї людини. (Б. Антоненко-Давидович)
– Думки можуть мати об'єктивну цінність, навіть якщо вони належать ворогові. (П. Загребельний)
– Вийде так, що хоч учитель поставить оцiнку менi, а насправдi то буде дуже об'єктивна оцiнка ваших знань. (В. Нестайко)

Прикм. до об'єкти́в. Приклади

Якщо фотографований будинок не вміщається на матовому склі, то піднімають угору об'єктивну дошку апарата. (з наук. літ.)
Об'єктивні лінзи у біноклях відповідають за збирання світла для направлення на око. (з навч. літ.)