ЗІВ'ЯЛІ — ТЛУМАЧЕННЯ

ЗІВ'Я́ЛИЙ рідко ЗОВ'Я́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до зів'я́нути, зов'я́нути, зів'я́ти, зов'я́ти. Приклади
  • Лежать [деревця] зрубані, вивернуті з корінням, прибиті курявою і вже зів'ялі. (В. Кучер)
  • Жінка стояла хвилинку, висока, але якась одразу зів'яла й нещасна. (М. Коцюбинський)
  • Міцний, ще не зів'ялий голос [Головатого] забринів владно й зазивно. (С. Добровольський)
  • Щось світле й радісне стукалося в її життя, обіцяло скрасити безрадісні будні, прийти їй на поміч, виповнити її передчасно зів'яле, порожнє серце новим, свіжим і дужим чуттям. (А. Дімаров)
у знач. прикм. Який зів'яв, перестав бути зеленим, свіжим; в'ялий (про рослини). Приклади
  • Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами. (Леся Українка)
  • З ясенів спадає сухий лист на трухлу солому, падає додолу, на зів'ялі півники. (С. Васильченко)
  • Поміж зів'ялим полином, по килимах пожовклої цілинної трави, через горби звивається широкий битий шлях. (Іван Ле)
  • Поверхня озера на окраїні була встелена жовтим зів'ялим листям. (Любко Дереш)
перен. Позбавлений свіжості, пружності; зморшкуватий (у 1 знач.). Приклади
  • Вона випила, скривила зів'ялі губи, обтерла їх брудним рукавом. (І. Франко)
  • Федір засвітив каганця. Ковзнув поглядом по зів'ялім Олексинім виду. (Ю. Мушкетик)
у знач. прикм., перен. Який утратив жвавість, рухливість, бадьорість; в'ялий, млявий. Приклади
  • Тяжка безвладність огорнула ціле її тіло, а зів'ялі руки безсило впали на коліна. (Н. Кобринська)
  • Тут були зів'ялі старці і молоді парубки, дівчата і старші жінки. (І. Франко)
  • Співала слабеньким, зів'ялим півголосом, ніби заколисувала дитину до сну. (О. Кобилянська)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.