ЗІВ'ЯЛИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗІВ'Я́ЛИЙ рідко ЗОВ'Я́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до зів'я́нути, зов'я́нути, зів'я́ти, зов'я́ти. Приклади

Лежать [деревця] зрубані, вивернуті з корінням, прибиті курявою і вже зів'ялі. (В. Кучер)
Жінка стояла хвилинку, висока, але якась одразу зів'яла й нещасна. (М. Коцюбинський)
Міцний, ще не зів'ялий голос [Головатого] забринів владно й зазивно. (С. Добровольський)
Щось світле й радісне стукалося в її життя, обіцяло скрасити безрадісні будні, прийти їй на поміч, виповнити її передчасно зів'яле, порожнє серце новим, свіжим і дужим чуттям. (А. Дімаров)

у знач. прикм. Який зів'яв, перестав бути зеленим, свіжим; в'ялий (про рослини). Приклади

Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами. (Леся Українка)
З ясенів спадає сухий лист на трухлу солому, падає додолу, на зів'ялі півники. (С. Васильченко)
Поміж зів'ялим полином, по килимах пожовклої цілинної трави, через горби звивається широкий битий шлях. (Іван Ле)
Поверхня озера на окраїні була встелена жовтим зів'ялим листям. (Любко Дереш)

перен. Позбавлений свіжості, пружності; зморшкуватий (у 1 знач.). Приклади

Вона випила, скривила зів'ялі губи, обтерла їх брудним рукавом. (І. Франко)
Федір засвітив каганця. Ковзнув поглядом по зів'ялім Олексинім виду. (Ю. Мушкетик)

у знач. прикм., перен. Який утратив жвавість, рухливість, бадьорість; в'ялий, млявий. Приклади

Тяжка безвладність огорнула ціле її тіло, а зів'ялі руки безсило впали на коліна. (Н. Кобринська)
Тут були зів'ялі старці і молоді парубки, дівчата і старші жінки. (І. Франко)
Співала слабеньким, зів'ялим півголосом, ніби заколисувала дитину до сну. (О. Кобилянська)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.