В'ЯНУТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

В'Я́НУТИ ну, неш, недок.

тільки 3 ос. Утрачати свіжість; всихати (про рослини). Приклади

А барвінок! Барвінок хрещатий! Притоптаний, коло тину Засихає, в'яне! (Т. Шевченко)
Війнуло холодом над Дніпром, студена стала вода, в'яли трави й квіти на берегах. (С. Скляренко)
Одна по одній, як обморожені, в'янули і опадали, не розцвівши, квіти наших надій. Жахний концтабір висмоктував з нас останні краплини сил. (В. Козаченко)

Утрачати свіжість, пружність; ставати зморшкуватим, кволим (про людське тіло). Приклади

Ольга розуміла: промине ще рік чи два, і почне в'янути її молода краса. (А. Шиян)

перен. Утрачати рухливість, бадьорість; ставати млявим, байдужим. Приклади

Вона несподівано в'яла і, не доївши страви, вставала від столу. (М. Коцюбинський)
Під колючим поглядом хазяїна ноги і руки в'януть, язик – наче чужий. (Л. Юхвід)

Поступово втрачати фізичну силу; марніти, слабнути. Приклади

– Чого в'янеш, моя доню? – Стара не спитала. (Т. Шевченко)
Дивлюсь я та примічаю: почала моя Одарка в'янути, мізерніть. (І. Нечуй-Левицький)
Сили Олюсині вилітали разом з кашлем; вона жовкла і в'яла. (В. Підмогильний)

Те, що зів'яло. Приклади

Різні запахи приніс з собою вітер – торішньої в'яні, диму, верболозу.... (Ю. Мартич)
Стрічки святих глаголів, нанизані густо біля себе, пахли далекими часами, ніби в'янь лісового зілля. (К. Гриневичева)

Присл. до в'я́лий 2. Приклади

Він щось спитав у неї, але так в'яло і непотрібно, що коли вона навіть не одповіла, він не звернув уваги. (М. Коцюбинський)
– Здоров був, Остапе, – в'яло промовив батько. (В. Підмогильний)
Сидів старий і ще якісь чоловіки в темряві на лаві... і говорили стиха й в'яло. (А. Головко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.