РОЗЛЮЧУВАТИ — СЛОВОЗМІНА
розлю́чувати
| Інфінітив | розлю́чувати | |
| Однина | Множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розлю́чуймо | |
| 2 особа | розлю́чуй, розлю́чуй-но | розлю́чуйте |
| Майбутній час | ||
| 1 особа | розлю́чуватиму | розлю́чуватимем, розлю́чуватимемо |
| 2 особа | розлю́чуватимеш | розлю́чуватимете |
| 3 особа | розлю́чуватиме | розлю́чуватимуть |
| Теперішній час | ||
| 1 особа | розлю́чую | розлю́чуєм, розлю́чуємо |
| 2 особа | розлю́чуєш | розлю́чуєте |
| 3 особа | розлю́чує | розлю́чують |
| Минулий час | ||
| чол. р. | розлю́чував | розлю́чували |
| жін. р. | розлю́чувала | |
| сер. р. | розлю́чувало | |
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.