ШПИТАЛЬ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Замініть іменник або прикметник госпіталь на варіант, характерніший для української мови: шпиталь, шпитальний.

Правильніше: шпиталь

Правильніше: шпиталь

Слово шпиталь з'явилося в народній мові чи не з козацьких часів (Трахтемирівський шпиталь для покалічених і старих запорожців). Його зафіксував у своєму словникові, складеному ще в першій половині ХІХ ст., Павло Білецький-Носенко. Воно – не суто українського походження, а з німецького Spital, яке наша мова освоїла цілком. Але чим слово шпиталь гірше від госпіталь, що прийшло з французької – L'hopitale – у російську мову, а звідтіля й до нас, теж позначаючи військово-медичний заклад для стаціонарного лікування хворих і поранених? Принаймні за ним є давня народна й літературна традиція.

Читаємо в газеті: «Ми лікували його в госпіталі, допомагали, як могли» — й виникає питання, для чого давнє українське слово шпиталь, що й досі живе в народі, замінено словом госпіталь? Адже це слово є в наших Українсько-російському й тритомному Російсько-українському словниках. Щоправда, стоїть воно там під рубрикою розмовного слова, цебто такого, що трапляється тільки в розмові, а не в літературі, але це не зовсім відповідає істині. У VI томі Українсько-російського словника до слова шпиталь наведено такий ілюстративний матеріал: «Треба рятуватися, спочити, полежать у шпиталі або санаторії, а нема за що» (М. Коцюбинський); «У першому ж бою його легко поранило в руку, і він два тижні пробув у шпиталі» (О. Донченко); «Тільки другого дня очуняли погромлені. Братерство забрало їх до шпиталю, одягло, нагодувало» (З. Тулуб). До відповідного прикметника шпитальний цей словник дає ще ілюстративний матеріал із класичної й сучасної української літератури: «Ся жінка вміє бути не раз веселою, як тьотя Саша, і підтримує в домі зовсім не шпитальний настрій» (Леся Українка); «Шпитальні вартові незабаром помітили групу людей» (О. Гончар). Із цих прикладів бачимо, що слово шпиталь і похідний прикметник шпитальний є не тільки розмовні, а й літературні, якими послуговувались не лише класики, а й сучасні письменники.
У народній мові, куди це слово прийшло чи не з козацьких іще часів (Трахтемирівський шпиталь для покалічених і старих запорожців), його знають більше в значенні притулку для старих і калік («Про тебе і в шпиталях шепчуть». — М. Номис), у літературі це слово вживають більше в розумінні військової лікарні.
Слово шпиталь зафіксував у своєму словнику, складеному ще в першій половині XIX ст., П. Білецький-Носенко. Воно — не суто українського походження, а з німецького Spital, як і багато інших слів типу цибуля, цегла, друкарня, котрі наша мова, взявши з німецької, згодом освоїла цілком. Але чим слово шпиталь є гірше від госпіталь, яке теж прийшло з французької — l'hopitale у російську мову, а відтіля й до нас? Принаймні за словом шпиталь є давня народна й літературна традиція.

Правильніше: шпиталь