ШКІРА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: сироти виступили (повиступали) на шкірі (на тілі)

Правильніше: світить ребрами

Правильніше: шагренева шкіра

Правильніше: в'яла шкіра

У сучасній мові надають кожному з цих слів певного значення: шкіра – зовнішнє покриття тіла, а шкура – покриття з шерстю або вовною. Шкіра і похідні від неї (шкірка, шкірний) уживаються в науковій термінології – медичній, ботанічній тощо, шкура – в народному мовленні, а також в усталених фразеологічних зворотах «залити сала за шкуру», «бути в овечій шкурі», «вбиратися в шкуру», «вилазити (лізти, пнутися) зі шкури» і под.

Правильніше: шкіра, шкура

Правильніше: в'яла шкіра

Правильніше: Висохла — сама шкіра

Правильніше: В'яла шкіра

Правильніше: відчувати шкірою

Правильніше: до живих печінок допекти; вразити кого; залити за шкіру сала; насипати на хвіст солі

Правильніше: наїжачити шкіру

Правильніше: шрам

Правильніше: із себе пнутися (розсідатися)

Правильніше: узяти холодом (морозом); обсипати снігом [за шкіру]; усипати морозом; затрусити; мороз пішов по кому; мороз пішов [по шкурі, (поза плечі)] кому

Правильніше: мороз поза шкірою пішов

Правильніше: узявся за діло, як воша за тіло

Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію з усіх сил на стилістично кращий варіант: щосили, чимдуж.

Конструкцію старатися з усіх сил доречно замінити на образне: зі шкіри пнутися.

Правильніше: пнутися зі шкіри

В одному художньому творі я прочитав: «Гоппе і його лакузи із шкіри вилузувалися, намагаючись збільшити вуглевидобуток». Таких випадків, коли «вилузуються», лізуть, пнуться, рвуться чомусь зі шкіри, а не зі шкури, трапляється чимало — їх можна побачити на сторінках наших книжок і на газетних шпальтах. У чому причина? Чи не думають автори, що шкіра — більш українське слово, ніж шкура?
В українській мові є слова шкіра й шкура, до того ж слово шкура значно частіше вживається в народному мовленні, а з нього в широкому значенні проходить і в літературу, наприклад: «У нас тепло, як сядеш на сонці, то шкура злазить з лиця, так пече» (М. Коцюбинський). Проте в сучасній українській літературній мові розрізняють ці два слова, надаючи кожному з них певного значення: шкіра — «зовнішнє покриття тіла», а шкура — «покриття з шерстю або вовною», а також у фразеологічних висловах на зразок: «Так обріс тілом, що аж із шкури преться» (О. Кониський). Отож, у науковій термінології — медичній, ботанічній тощо — буде шкіра, шкірка, шкірний («Шкірні або нашкірні хвороби». — Російсько-український словник АН УРСР 1968 р.); якщо йдеться про тварин, слід писати й казати — шкура («З одного вола двох шкур не деруть». — Прислів’я; «Дужі кожум’яки… м’яли своїми міцними руками волові шкури». — О. Довженко).
Отже, «залити сала за шкуру», «бути в овечій шкурі», «лізти (вилазити, пнутися) зі шкури», «вбиратися в шкуру» тощо.

Правильніше: Пнутися зі шкури

Правильніше: Захист клітини шкіри