ШКУРИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: визискувати; пити кров; гнути в три дуги; дерти шкуру; висотувати (витягати) жили; тягнути [останні] жили; видавлювати (вижимати, витягати) всі соки; три шкури дерти; луску шкребти; точити кров

В одному художньому творі я прочитав: «Гоппе і його лакузи із шкіри вилузувалися, намагаючись збільшити вуглевидобуток». Таких випадків, коли «вилузуються», лізуть, пнуться, рвуться чомусь зі шкіри, а не зі шкури, трапляється чимало — їх можна побачити на сторінках наших книжок і на газетних шпальтах. У чому причина? Чи не думають автори, що шкіра — більш українське слово, ніж шкура?
В українській мові є слова шкіра й шкура, до того ж слово шкура значно частіше вживається в народному мовленні, а з нього в широкому значенні проходить і в літературу, наприклад: «У нас тепло, як сядеш на сонці, то шкура злазить з лиця, так пече» (М. Коцюбинський). Проте в сучасній українській літературній мові розрізняють ці два слова, надаючи кожному з них певного значення: шкіра — «зовнішнє покриття тіла», а шкура — «покриття з шерстю або вовною», а також у фразеологічних висловах на зразок: «Так обріс тілом, що аж із шкури преться» (О. Кониський). Отож, у науковій термінології — медичній, ботанічній тощо — буде шкіра, шкірка, шкірний («Шкірні або нашкірні хвороби». — Російсько-український словник АН УРСР 1968 р.); якщо йдеться про тварин, слід писати й казати — шкура («З одного вола двох шкур не деруть». — Прислів’я; «Дужі кожум’яки… м’яли своїми міцними руками волові шкури». — О. Довженко).
Отже, «залити сала за шкуру», «бути в овечій шкурі», «лізти (вилазити, пнутися) зі шкури», «вбиратися в шкуру» тощо.

Правильніше: пнутися (напинатися, лізти) зі шкури

Правильніше: лізти (вилазити, пнутися, рватися) зі шкури

Правильніше: лізти зі шкури

Правильніше: аж зі шкури вибиватися

Правильніше: хоч із душі вийми; хоч з-під землі викопай; виколупай з пальця; хоч із шкури вилізь; хоч із коліна вилупи

Правильніше: лізти (вилазити, пнутися, рватися) зі шкури

Правильніше: витися (звиватися, крутитися) в'юном (лисом) біля когось; гнутися в дугу; гладити за шерстю; приподоблятися; упадати коло когось; стелитися барвінком круг когось; годити як болячці; розпадатися над кимось; лізти (вилазити, пнутися, рватися) із шкури

Правильніше: Пнутися зі шкури

Правильніше: я сам собі зазнав (дізнав) цього; я на власній шкурі спробував (досвідчився) цього

Правильніше: не в своєму тілі; не в своїй шкурі

Правильніше: аж (і) шкура говорить на кому

Правильніше: аж [за] жижки сіпає; аж шкура труситься (горить, тріщить) у кого

Правильніше: у шкурі чиїй (кого)

Правильніше: тягти (тягнути, витягати, витягувати) жили; пити кров; видавлювати соки; дерти шкуру

Правильніше: продажна шкура

Правильніше: як бодня; як барило (бодня); як кабан; в свою шкуру не влазить

Правильніше: великий апетит; жадоба; і шкура горить (говорить) до їжі; вола з'їв би

Правильніше: на своїй (на власній) шкурі випробувати (відчути)

Правильніше: дбати про свою шкуру

Правильніше: собача шкура

Правильніше: снігом сипле за шкуру

Правильніше: приступити з короткими гужами; в одну шкуру добиватися чого; притьмом (ґвалтом) вимагати чого; напосістися на кого; взяти за петельки

Правильніше: в одну шкуру

Правильніше: на власній шкурі

Правильніше: на власній шкурі

Правильніше: надягати овечу шкуру

Правильніше: вовк в овечій шкурі

Правильніше: аж шкура терпне

Правильніше: узяти холодом (морозом); обсипати снігом [за шкіру]; усипати морозом; затрусити; мороз пішов по кому; мороз пішов [по шкурі, (поза плечі)] кому

Правильніше: за моє жито мене й бито; де почин, там і кара; за почин карають: хто везе, того й поганяють; нашим салом та по нашій шкурі

Правильніше: пекти мозок (душу, серце); завдавати серцю рани; різати без ножа; щипати за серце; гризти душу; розбивати (роздирати, краяти, рвати, гнітити, кусати, нівечити, точити, мучити) серце; заливати сала за шкуру; заганяти шпильки під нігті

Правильніше: нашим салом та по нашій шкурі

Правильніше: їсти хочу, аж душа (шкура) болить

Правильніше: не втовпиться (потовпиться) в двері (в шкуру); хоч обіддя гни; метр на метр; ширший, ніж довший

Правильніше: в один голос (гуж); в одну душу (шкуру)

Правильніше: допікати до живих печінок; діймати до серця; заганяти голки в серце; заливати за шкуру сала; наступати на хвіст

Правильніше: досадити кому; допекти (дозолити) кого (кому); до [живих] печінок допекти (дозолити) кому (кого); залити сала за шкуру кому

Правильніше: в'їстися в печінки; залити за шкуру сала

Правильніше: теляти ще нема, а циган з довбнею ганяє; теляти ще нема, а різник з ножем стоїть; ще теляти нема, а вже купці стоять; ще теляти нема, а він вже з косою

Правильніше: аж шкура болить; тягне за живіт; живіт присох до спини; росинки в роті не мав

Правильніше: такий, що аж шкура на ньому горить

Правильніше: аж за шкуру снігом сипнуло

Правильніше: дивиться лисицею, а думає вовком

Правильніше: заливати сала за шкуру

Правильніше: багацько; нетрохи; рясно; купа; сила; море; гибель; хмара; до лиха; достобіса; сила-силенна; тьма-тьмуща; кури не клюють і свині не їдять; як опеньків на горбку; як колорадських жуків; як грибів після дощу; як піску морського; як бліх у шолудивого пса; на воловій шкурі не списати; хоч греблю (гать) гати; як за гріш маку

У сучасній мові надають кожному з цих слів певного значення: шкіра – зовнішнє покриття тіла, а шкура – покриття з шерстю або вовною. Шкіра і похідні від неї (шкірка, шкірний) уживаються в науковій термінології – медичній, ботанічній тощо, шкура – в народному мовленні, а також в усталених фразеологічних зворотах «залити сала за шкуру», «бути в овечій шкурі», «вбиратися в шкуру», «вилазити (лізти, пнутися) зі шкури» і под.

Правильніше: шкіра, шкура