ШКУР — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
експлуатувати
Правильніше:
визискувати; пити кров; гнути в три дуги; дерти шкуру; висотувати (витягати) жили; тягнути [останні] жили; видавлювати (вижимати, витягати) всі соки; три шкури дерти; луску шкребти; точити кров
Мова – не калька: словник української мови
З чого лізти — зі шкіри чи зі шкури?
В одному художньому творі я прочитав: «Гоппе і його лакузи із шкіри вилузувалися, намагаючись збільшити вуглевидобуток». Таких випадків, коли «вилузуються», лізуть, пнуться, рвуться чомусь зі шкіри, а не зі шкури, трапляється чимало — їх можна побачити на сторінках наших книжок і на газетних шпальтах. У чому причина? Чи не думають автори, що шкіра — більш українське слово, ніж шкура?
В українській мові є слова шкіра й шкура, до того ж слово шкура значно частіше вживається в народному мовленні, а з нього в широкому значенні проходить і в літературу, наприклад: «У нас тепло, як сядеш на сонці, то шкура злазить з лиця, так пече» (М. Коцюбинський). Проте в сучасній українській літературній мові розрізняють ці два слова, надаючи кожному з них певного значення: шкіра — «зовнішнє покриття тіла», а шкура — «покриття з шерстю або вовною», а також у фразеологічних висловах на зразок: «Так обріс тілом, що аж із шкури преться» (О. Кониський). Отож, у науковій термінології — медичній, ботанічній тощо — буде шкіра, шкірка, шкірний («Шкірні або нашкірні хвороби». — Російсько-український словник АН УРСР 1968 р.); якщо йдеться про тварин, слід писати й казати — шкура («З одного вола двох шкур не деруть». — Прислів’я; «Дужі кожум’яки… м’яли своїми міцними руками волові шкури». — О. Довженко).
Отже, «залити сала за шкуру», «бути в овечій шкурі», «лізти (вилазити, пнутися) зі шкури», «вбиратися в шкуру» тощо.
В українській мові є слова шкіра й шкура, до того ж слово шкура значно частіше вживається в народному мовленні, а з нього в широкому значенні проходить і в літературу, наприклад: «У нас тепло, як сядеш на сонці, то шкура злазить з лиця, так пече» (М. Коцюбинський). Проте в сучасній українській літературній мові розрізняють ці два слова, надаючи кожному з них певного значення: шкіра — «зовнішнє покриття тіла», а шкура — «покриття з шерстю або вовною», а також у фразеологічних висловах на зразок: «Так обріс тілом, що аж із шкури преться» (О. Кониський). Отож, у науковій термінології — медичній, ботанічній тощо — буде шкіра, шкірка, шкірний («Шкірні або нашкірні хвороби». — Російсько-український словник АН УРСР 1968 р.); якщо йдеться про тварин, слід писати й казати — шкура («З одного вола двох шкур не деруть». — Прислів’я; «Дужі кожум’яки… м’яли своїми міцними руками волові шкури». — О. Довженко).
Отже, «залити сала за шкуру», «бути в овечій шкурі», «лізти (вилазити, пнутися) зі шкури», «вбиратися в шкуру» тощо.
я випробував це на собі (на власному досвіді)
Правильніше:
я сам собі зазнав (дізнав) цього; я на власній шкурі спробував (досвідчився) цього
Мова – не калька: словник української мови
хтось душевно пригнічений
Правильніше:
не в своєму тілі; не в своїй шкурі
Мова – не калька: словник української мови
хто-небудь надзвичайно жвавий (енергійний)
Правильніше:
аж (і) шкура говорить на кому
Мова – не калька: словник української мови
хто-небудь має сильне бажання до чогось
Правильніше:
аж [за] жижки сіпає; аж шкура труситься (горить, тріщить) у кого
Мова – не калька: словник української мови
у такому становищі, як хто-небудь
Правильніше:
у шкурі чиїй (кого)
Мова – не калька: словник української мови
тяжко експлуатувати кого-небудь
Правильніше:
тягти (тягнути, витягати, витягувати) жили; пити кров; видавлювати соки; дерти шкуру
Мова – не калька: словник української мови
тужитися
Правильніше:
пнутися (напинатися, лізти) зі шкури
Мова – не калька: словник української мови
той, хто зраджує з корисливою метою
Правильніше:
продажна шкура
Мова – не калька: словник української мови
товстий; грубий; дебелий
Правильніше:
як бодня; як барило (бодня); як кабан; в свою шкуру не влазить
Мова – не калька: словник української мови
сильний апетит
Правильніше:
великий апетит; жадоба; і шкура горить (говорить) до їжі; вола з'їв би
Мова – не калька: словник української мови
сам; особисто; на практиці
Правильніше:
на своїй (на власній) шкурі випробувати (відчути)
Мова – не калька: словник української мови
робити все можливе для досягнення чого-небудь
Правильніше:
лізти (вилазити, пнутися, рватися) зі шкури
Мова – не калька: словник української мови
піклуватися про власні інтереси
Правильніше:
дбати про свою шкуру
Мова – не калька: словник української мови
паскудник
Правильніше:
собача шкура
Мова – не калька: словник української мови
неприємне відчуття холоду від страху (тривоги)
Правильніше:
снігом сипле за шкуру
Мова – не калька: словник української мови
наступити на горло
Правильніше:
приступити з короткими гужами; в одну шкуру добиватися чого; притьмом (ґвалтом) вимагати чого; напосістися на кого; взяти за петельки
Мова – не калька: словник української мови
настирливо; дуже вимогливо
Правильніше:
в одну шкуру
Мова – не калька: словник української мови
напрягатися
Правильніше:
лізти зі шкури
Мова – не калька: словник української мови
напружуватися; надриватися
Правильніше:
аж зі шкури вибиватися
Мова – не калька: словник української мови
на собі; на своєму досвіді
Правильніше:
на власній шкурі
Мова – не калька: словник української мови
на особистому досвіді
Правильніше:
на власній шкурі
Мова – не калька: словник української мови
лицемірно приховувати під свої підлі наміри (дії)
Правильніше:
надягати овечу шкуру
Мова – не калька: словник української мови
лицемірна людина
Правильніше:
вовк в овечій шкурі
Мова – не калька: словник української мови
кров з носа дістань
Правильніше:
хоч із душі вийми; хоч з-під землі викопай; виколупай з пальця; хоч із шкури вилізь; хоч із коліна вилупи
Мова – не калька: словник української мови
кого-небудь охоплює почуття великого страху
Правильніше:
аж шкура терпне
Мова – не калька: словник української мови
кинути в холод
Правильніше:
узяти холодом (морозом); обсипати снігом [за шкіру]; усипати морозом; затрусити; мороз пішов по кому; мороз пішов [по шкурі, (поза плечі)] кому
Мова – не калька: словник української мови
ініціатива наказуєма
Правильніше:
за моє жито мене й бито; де почин, там і кара; за почин карають: хто везе, того й поганяють; нашим салом та по нашій шкурі
Мова – не калька: словник української мови
запопадливо вислужуватися перед ким-небудь
Правильніше:
лізти (вилазити, пнутися, рватися) зі шкури
Мова – не калька: словник української мови
завдавати моральних мук (страждань, болю)
Правильніше:
пекти мозок (душу, серце); завдавати серцю рани; різати без ножа; щипати за серце; гризти душу; розбивати (роздирати, краяти, рвати, гнітити, кусати, нівечити, точити, мучити) серце; заливати сала за шкуру; заганяти шпильки під нігті
Мова – не калька: словник української мови
з хворої голови на здорову
Правильніше:
нашим салом та по нашій шкурі
Мова – не калька: словник української мови
дуже хочу їсти
Правильніше:
їсти хочу, аж душа (шкура) болить
Мова – не калька: словник української мови
дуже товстий (гладкий)
Правильніше:
не втовпиться (потовпиться) в двері (в шкуру); хоч обіддя гни; метр на метр; ширший, ніж довший
Мова – не калька: словник української мови
дружно
Правильніше:
в один голос (гуж); в одну душу (шкуру)
Мова – не калька: словник української мови
дошкуляти
Правильніше:
допікати до живих печінок; діймати до серця; заганяти голки в серце; заливати за шкуру сала; наступати на хвіст
Мова – не калька: словник української мови
досадити кому
Правильніше:
досадити кому; допекти (дозолити) кого (кому); до [живих] печінок допекти (дозолити) кому (кого); залити сала за шкуру кому
Мова – не калька: словник української мови
допекти до живого
Правильніше:
в'їстися в печінки; залити за шкуру сала
Мова – не калька: словник української мови
догоджати кому-небудь
Правильніше:
витися (звиватися, крутитися) в'юном (лисом) біля когось; гнутися в дугу; гладити за шерстю; приподоблятися; упадати коло когось; стелитися барвінком круг когось; годити як болячці; розпадатися над кимось; лізти (вилазити, пнутися, рватися) із шкури
Мова – не калька: словник української мови
ділити шкуру невбитого ведмедя
Правильніше:
теляти ще нема, а циган з довбнею ганяє; теляти ще нема, а різник з ножем стоїть; ще теляти нема, а вже купці стоять; ще теляти нема, а він вже з косою
Мова – не калька: словник української мови
голодний як вовк
Правильніше:
аж шкура болить; тягне за живіт; живіт присох до спини; росинки в роті не мав
Мова – не калька: словник української мови
гарячий; непосидючий
Правильніше:
такий, що аж шкура на ньому горить
Мова – не калька: словник української мови
втекла душа в п'яти
Правильніше:
аж за шкуру снігом сипнуло
Мова – не калька: словник української мови
вовк в овечій шкурі
Правильніше:
дивиться лисицею, а думає вовком
Мова – не калька: словник української мови
вимучувати
Правильніше:
заливати сала за шкуру
Мова – не калька: словник української мови
багато
Правильніше:
багацько; нетрохи; рясно; купа; сила; море; гибель; хмара; до лиха; достобіса; сила-силенна; тьма-тьмуща; кури не клюють і свині не їдять; як опеньків на горбку; як колорадських жуків; як грибів після дощу; як піску морського; як бліх у шолудивого пса; на воловій шкурі не списати; хоч греблю (гать) гати; як за гріш маку
Мова – не калька: словник української мови
шкіра і шкура
У сучасній мові надають кожному з цих слів певного значення: шкіра – зовнішнє покриття тіла, а шкура – покриття з шерстю або вовною. Шкіра і похідні від неї (шкірка, шкірний) уживаються в науковій термінології – медичній, ботанічній тощо, шкура – в народному мовленні, а також в усталених фразеологічних зворотах «залити сала за шкуру», «бути в овечій шкурі», «вбиратися в шкуру», «вилазити (лізти, пнутися) зі шкури» і под.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
кожа
Правильніше:
шкіра, шкура
Словник-антисуржик.
Лізти зі шкіри
Правильніше:
Пнутися зі шкури