ШКУР — СЛОВОВЖИВАННЯ

ЗМІСТ

експлуатувати

Правильніше: визискувати; пити кров; гнути в три дуги; дерти шкуру; висотувати (витягати) жили; тягнути [останні] жили; видавлювати (вижимати, витягати) всі соки; три шкури дерти; луску шкребти; точити кров
Мова – не калька: словник української мови

З чого лізти — зі шкіри чи зі шкури?

В одному художньому творі я прочитав: «Гоппе і його лакузи із шкіри вилузувалися, намагаючись збільшити вуглевидобуток». Таких випадків, коли «вилузуються», лізуть, пнуться, рвуться чомусь зі шкіри, а не зі шкури, трапляється чимало — їх можна побачити на сторінках наших книжок і на газетних шпальтах. У чому причина? Чи не думають автори, що шкіра — більш українське слово, ніж шкура?
В українській мові є слова шкіра й шкура, до того ж слово шкура значно частіше вживається в народному мовленні, а з нього в широкому значенні проходить і в літературу, наприклад: «У нас тепло, як сядеш на сонці, то шкура злазить з лиця, так пече» (М. Коцюбинський). Проте в сучасній українській літературній мові розрізняють ці два слова, надаючи кожному з них певного значення: шкіра — «зовнішнє покриття тіла», а шкура — «покриття з шерстю або вовною», а також у фразеологічних висловах на зразок: «Так обріс тілом, що аж із шкури преться» (О. Кониський). Отож, у науковій термінології — медичній, ботанічній тощо — буде шкіра, шкірка, шкірний («Шкірні або нашкірні хвороби». — Російсько-український словник АН УРСР 1968 р.); якщо йдеться про тварин, слід писати й казати — шкура («З одного вола двох шкур не деруть». — Прислів’я; «Дужі кожум’яки… м’яли своїми міцними руками волові шкури». — О. Довженко).
Отже, «залити сала за шкуру», «бути в овечій шкурі», «лізти (вилазити, пнутися) зі шкури», «вбиратися в шкуру» тощо.

я випробував це на собі (на власному досвіді)

Правильніше: я сам собі зазнав (дізнав) цього; я на власній шкурі спробував (досвідчився) цього
Мова – не калька: словник української мови

хтось душевно пригнічений

Правильніше: не в своєму тілі; не в своїй шкурі
Мова – не калька: словник української мови

хто-небудь надзвичайно жвавий (енергійний)

Правильніше: аж (і) шкура говорить на кому
Мова – не калька: словник української мови

хто-небудь має сильне бажання до чогось

Правильніше: аж [за] жижки сіпає; аж шкура труситься (горить, тріщить) у кого
Мова – не калька: словник української мови

у такому становищі, як хто-небудь

Правильніше: у шкурі чиїй (кого)
Мова – не калька: словник української мови

тяжко експлуатувати кого-небудь

Правильніше: тягти (тягнути, витягати, витягувати) жили; пити кров; видавлювати соки; дерти шкуру
Мова – не калька: словник української мови

тужитися

Правильніше: пнутися (напинатися, лізти) зі шкури
Мова – не калька: словник української мови

той, хто зраджує з корисливою метою

Правильніше: продажна шкура
Мова – не калька: словник української мови

товстий; грубий; дебелий

Правильніше: як бодня; як барило (бодня); як кабан; в свою шкуру не влазить
Мова – не калька: словник української мови

сильний апетит

Правильніше: великий апетит; жадоба; і шкура горить (говорить) до їжі; вола з'їв би
Мова – не калька: словник української мови

сам; особисто; на практиці

Правильніше: на своїй (на власній) шкурі випробувати (відчути)
Мова – не калька: словник української мови

робити все можливе для досягнення чого-небудь

Правильніше: лізти (вилазити, пнутися, рватися) зі шкури
Мова – не калька: словник української мови

піклуватися про власні інтереси

Правильніше: дбати про свою шкуру
Мова – не калька: словник української мови

паскудник

Правильніше: собача шкура
Мова – не калька: словник української мови

неприємне відчуття холоду від страху (тривоги)

Правильніше: снігом сипле за шкуру
Мова – не калька: словник української мови

наступити на горло

Правильніше: приступити з короткими гужами; в одну шкуру добиватися чого; притьмом (ґвалтом) вимагати чого; напосістися на кого; взяти за петельки
Мова – не калька: словник української мови

настирливо; дуже вимогливо

Правильніше: в одну шкуру
Мова – не калька: словник української мови

напрягатися

Правильніше: лізти зі шкури
Мова – не калька: словник української мови

напружуватися; надриватися

Правильніше: аж зі шкури вибиватися
Мова – не калька: словник української мови

на собі; на своєму досвіді

Правильніше: на власній шкурі
Мова – не калька: словник української мови

на особистому досвіді

Правильніше: на власній шкурі
Мова – не калька: словник української мови

лицемірно приховувати під свої підлі наміри (дії)

Правильніше: надягати овечу шкуру
Мова – не калька: словник української мови

лицемірна людина

Правильніше: вовк в овечій шкурі
Мова – не калька: словник української мови

кров з носа дістань

Правильніше: хоч із душі вийми; хоч з-під землі викопай; виколупай з пальця; хоч із шкури вилізь; хоч із коліна вилупи
Мова – не калька: словник української мови

кого-небудь охоплює почуття великого страху

Правильніше: аж шкура терпне
Мова – не калька: словник української мови

кинути в холод

Правильніше: узяти холодом (морозом); обсипати снігом [за шкіру]; усипати морозом; затрусити; мороз пішов по кому; мороз пішов [по шкурі, (поза плечі)] кому
Мова – не калька: словник української мови

ініціатива наказуєма

Правильніше: за моє жито мене й бито; де почин, там і кара; за почин карають: хто везе, того й поганяють; нашим салом та по нашій шкурі
Мова – не калька: словник української мови

запопадливо вислужуватися перед ким-небудь

Правильніше: лізти (вилазити, пнутися, рватися) зі шкури
Мова – не калька: словник української мови

завдавати моральних мук (страждань, болю)

Правильніше: пекти мозок (душу, серце); завдавати серцю рани; різати без ножа; щипати за серце; гризти душу; розбивати (роздирати, краяти, рвати, гнітити, кусати, нівечити, точити, мучити) серце; заливати сала за шкуру; заганяти шпильки під нігті
Мова – не калька: словник української мови

з хворої голови на здорову

Правильніше: нашим салом та по нашій шкурі
Мова – не калька: словник української мови

дуже хочу їсти

Правильніше: їсти хочу, аж душа (шкура) болить
Мова – не калька: словник української мови

дуже товстий (гладкий)

Правильніше: не втовпиться (потовпиться) в двері (в шкуру); хоч обіддя гни; метр на метр; ширший, ніж довший
Мова – не калька: словник української мови

дружно

Правильніше: в один голос (гуж); в одну душу (шкуру)
Мова – не калька: словник української мови

дошкуляти

Правильніше: допікати до живих печінок; діймати до серця; заганяти голки в серце; заливати за шкуру сала; наступати на хвіст
Мова – не калька: словник української мови

досадити кому

Правильніше: досадити кому; допекти (дозолити) кого (кому); до [живих] печінок допекти (дозолити) кому (кого); залити сала за шкуру кому
Мова – не калька: словник української мови

допекти до живого

Правильніше: в'їстися в печінки; залити за шкуру сала
Мова – не калька: словник української мови

догоджати кому-небудь

Правильніше: витися (звиватися, крутитися) в'юном (лисом) біля когось; гнутися в дугу; гладити за шерстю; приподоблятися; упадати коло когось; стелитися барвінком круг когось; годити як болячці; розпадатися над кимось; лізти (вилазити, пнутися, рватися) із шкури
Мова – не калька: словник української мови

ділити шкуру невбитого ведмедя

Правильніше: теляти ще нема, а циган з довбнею ганяє; теляти ще нема, а різник з ножем стоїть; ще теляти нема, а вже купці стоять; ще теляти нема, а він вже з косою
Мова – не калька: словник української мови

голодний як вовк

Правильніше: аж шкура болить; тягне за живіт; живіт присох до спини; росинки в роті не мав
Мова – не калька: словник української мови

гарячий; непосидючий

Правильніше: такий, що аж шкура на ньому горить
Мова – не калька: словник української мови

втекла душа в п'яти

Правильніше: аж за шкуру снігом сипнуло
Мова – не калька: словник української мови

вовк в овечій шкурі

Правильніше: дивиться лисицею, а думає вовком
Мова – не калька: словник української мови

вимучувати

Правильніше: заливати сала за шкуру
Мова – не калька: словник української мови

багато

Правильніше: багацько; нетрохи; рясно; купа; сила; море; гибель; хмара; до лиха; достобіса; сила-силенна; тьма-тьмуща; кури не клюють і свині не їдять; як опеньків на горбку; як колорадських жуків; як грибів після дощу; як піску морського; як бліх у шолудивого пса; на воловій шкурі не списати; хоч греблю (гать) гати; як за гріш маку
Мова – не калька: словник української мови

шкіра і шкура

У сучасній мові надають кожному з цих слів певного значення: шкіра – зовнішнє покриття тіла, а шкура – покриття з шерстю або вовною. Шкіра і похідні від неї (шкірка, шкірний) уживаються в науковій термінології – медичній, ботанічній тощо, шкура – в народному мовленні, а також в усталених фразеологічних зворотах «залити сала за шкуру», «бути в овечій шкурі», «вбиратися в шкуру», «вилазити (лізти, пнутися) зі шкури» і под.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

кожа

Правильніше: шкіра, шкура
Словник-антисуржик.

Лізти зі шкіри

Правильніше: Пнутися зі шкури