ТУДИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: і нашим і вашим; і туди і сюди; він каже і сіро, і біло; він такий, як литовський ціп – і сюди і туди; куди вітер, туди й він; сюди гав, туди дзяв

Правильніше: зиркати [очима] сюди й туди

Правильніше: ходити сюди й туди (туди-сюди, з кутка в куток)

Правильніше: назад і вперед; туди й сюди

Правильніше: тик-мик

Правильніше: там, де козам роги правлять

Правильніше: так йому й треба; катюзі по заслузі; своїм шляхом пішов

Правильніше: туди

Правильніше: туди йому й дорога

Правильніше: ходити сюди й туди; вештатися; снуватися

Правильніше: ні назад ні вперед; ні в кут ні в двері; ні туди ні сюди; ні тпру ні ну

Правильніше: ні в тин ні в ворота

Правильніше: ні жук ні рак; ні рябе ні перісте; ні пес ні кіт; ні сюди микита, ні туди микита

Правильніше: з сокирою не лізь туди, де пила не була

Правильніше: не за адресою; не туди

Правильніше: куди бачить, туди й рачить

Правильніше: сміється горшок з котла, а обидва чорні

Правильніше: коваль коня кує, а жаба лапу наставляє

Правильніше: коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає

Правильніше: кидатися з одного боку в другий (то в той, то в той бік); кидатися то сюди, то туди; тик-мик

Правильніше: і кортить і страшно; і сюди гаряче і туди боляче

Правильніше: і він туди встряв; і він туди вдерся; і він до тієї гущі

Правильніше: знову не влучив! знову не туди! знову схибив!

Правильніше: звертатися не на ту адресу (не за адресою); не туди потрапити; не в ті двері зайти; не в ті ворота заїхати

Правильніше: заслати туди, де козам роги правлять (утинають); заслати туди, де волам роги правлять, а кіз кують підковами

Правильніше: коваль коня кує, а жаба лапу наставляє; куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом

Правильніше: туди й назад

Правильніше: мишей топтати; байди бити; давати горобцям дулі

Правильніше: туди (там) не пройдете

Здається, між словами птиця, птах, птаха чи пташка нема особливої різниці — всі вони позначають пернатих істот, яких ми бачимо в природі й побуті, проте, коли я прочитав заголовок вірша «Птиця твоїх бажань», де мовилося про журавля в небі й було запевнення, що «птиця буде твоя, птиця твоїх жадань», мені вчулася якась невідповідність між образом і об'єктом. Інша річ, коли б я прочитав цей заголовок і прикінцеві слова в якомусь гумористичному творі, де автор виводить ненажеру, що тільки й мріє про жирні гуси, індики, качки, кури, там такої невідповідності не відчувалось би, бо під словом птиця ми звичайно уявляємо свійське птаство («В титаревій хаті патрали птицю та поросята». — І. Нечуй-Левицький) або глузливий чи іронічний вислів («Що ти за птиця?! Ти — ягня!» — Л. Глібов); недарма й народна приказка каже: «Синиця — не птиця».
Загальна назва, що охоплює всі різновиди пернатих, є — птах, птаха: «І співав би, і жив би, як той птах крилатий» (В. Грінченко); «Кінь, як птаха, пролетить» (С. Руданський). Від цих слів утворились похідні: птаство, а не птицтво («Птаство весело щебетало». — А. Кримський), птахівництво, а не птицівництво («Багато уваги приділяють колгоспи такій галузі тваринництва, як птахівництво». — Газета «Колгоспне село») тощо. Зрідка траплялось і трапляється в художній літературі слово птиця як синонім птаха: «Подивись на Божу птицю, як вона літає» (С. Руданський), але це не має бути перешкодою до значеннєвого розмежування згаданих вище слів, унаслідок чого кажемо: хижий птах, нічний птах, стріляний птах, — роблячи виняток тільки для «жар-птиці», що залетіла в українські казки з фольклору інших країн («І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця». — Л. Глібов).
Про дрібне птаство кажемо пташка чи зменшено або ласкаво пташечка, пташинка, пташиночка («Саме лиш сонце, та в блакиті ота пташиночка». — П. Тичина). Народна творчість часто вдавалась до цих слів, як, наприклад, у відомій пісні: «Будуть пташечки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити з України вісті».

Правильніше: Туди не пройдете