ТУГИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: недочуває хто; приглухуватий (підглухий) хто

Правильніше: тугий на вухо (на вуха)

Правильніше: удаватися (укидатися) в тугу

Правильніше: туга крає серце

Правильніше: туга (журба, смуток) гризе (сушить, в'ялить) кого

Правильніше: туга; сум; нудьга

Правильніше: розвіяти (розігнати) тугу

Правильніше: розбити тугу

Правильніше: звільна посуватися вперед; іти тугим поступом

Правильніше: занепадати (підупадати) духом; упадати (падати, занепадати) на дусі; падати серцем; вдаватися в тугу; розпускати нюні; опускати руки

Правильніше: тужити; сумувати; побиватися; горювати; нудьгувати; вдаватися в тугу (в смуток), скучати; марудитися; сумувати сумом

Правильніше: туга (журба, клопіт) серце крає; сумно (смутно, тоскно)

Правильніше: сум (смуток, жаль) його узяв (посів, пойняв); його узяла (посіла, пойняла) журба (туга); туга (журба) налягла на серце йому

В українській літературній мові з іменниками думка, погляди, тривоги, надії, мрії, настрій, оптимізм, позиція, туга і т. ін. найчастіше поєднується дієслово поділяти. «Жінка не поділяла чоловікових поглядів і нарікала, сварилась» (Михайло Коцюбинський), «Післяполудневе сонце пекло й кволо всміхалося з сизого неба, наче поділяло мій радісно-журливий настрій» (Євген Гуцало).
Зрідка трапляються відповідні вислови з лексемою розділяти. «Зійдуться та тугу розділять, біду свою тішать» (Марко Вовчок), «Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві... щоб розділити зі своїми чоловіками їхню страдницьку долю» (Зінаїда Тулуб). Сполучуваність типу поділяти почуття, долю, радість, обурення, ідеологію і под., зазначають автори посібника «Культура мови на щодень», усе-таки набагато активніша, і радять надавати їй перевагу.

Правильніше: туга, сум, нудьга