ТИМ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Капосне, бо, стикаючись з ним, щоразу ламаєш голову: а треба в цьому випадку тут ставити якийсь розділовий знак чи ні? Гадаємо, позбутися клопоту допоможуть правила, вміщені нижче.
Прислівник як з часткою би пишеться окремо. «Як би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал для роботи» (Михайло Коцюбинський). Слід відрізняти їх від однозвучного сполучника якби, що вживається в складнопідрядному реченні з підрядними умовами і, якщо є потреба, замінюється сполукою коли б.
Цей прислівник з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -таки, -то подається через дефіс: будь-як, як-небудь, казна-як, хтозна-як, як-таки, як-то.
Сполучник як з часткою от пишеться теж через дефіс: «Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам'ятників, на нашому кладовищі не було» (Олександр Довженко). У ролі префікса в формах найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників як пишеться разом: якнайбільший, якнайбільше тощо.
Кому перед »як» ставимо:
1. Коли приєднується підрядне речення способі дії зі значенням порівняльної характеристики, уподібнення; сполучник як близький семантично до слів мов, немов, наче, неначе. «Гарячий місяць сяє на підповні, пливу, як човен, знявши паруси» (Андрій Малишко).
2. Якщо порівняльному зворотові передують слова такий, так. «Шість років Левкові минуло, мало сміху на його обличчі, навіть зітхав часто, так само, як мати» (Михайло Стельмах).
3. Якщо порівняльний зворот починається сполукою як і. «Українська література, як і вся наша культура, переживає не кращі часи» ( з газ.).
4. Якщо як приєднує вставні слова, словосполучення і речення. «Звали нашого діда, як я вже потім довідався, Семеном» (Олександр Довженко).
5. Якщо сполучник як приєднує прикладку, що має додатковий відтінок причини. «У горах Брянський, як командир роти, зустрівся з новими труднощами» (Олесь Гончар).
6. У зворотах не хто інший, як; не що інше, як. «Не хто інший, як Юрій Гагарін, першим полетів у космос» (з газ.).
Кому не ставимо:
1. Якщо порівняльний зворот має значення обставини способу дії і може бути замінений орудним відмінком іменника або прислівником. «Пливу як тінь по морю снів за нею» (Максим Рильський). Порів.: пливу тінню.
2. Якщо сполучник як приєднує зворот, який характеризує предмет з одного якогось боку або ж має значення «у ролі кого, чого». «Це його виділяє з-поміж багатьох як митця» (з газ.).
3. У складних сполученнях перед тим як, після того як та ін., якщо перша їхня частина не входить до головного речення. «Перед тим як почати екзамен, директор провів інструктивну нараду» (з газ.). Але: «Добре запам'ятався тоді, як сидів за партою» (з журналу).
4. Перед прикладкою з як, якщо вона не має причинового зв'язку. «Тарас Шевченко відомий світові як талановитий поет і художник» (з підручника).
5. Якщо зворот з як виступає іменною частиною присудка. Зрозуміти як натяк. Кваліфікувати як виняток тощо. «Та й чоловік мій як з клоччя батіг, сказати правду» (Іван Нечуй-Левицький).
6. Якщо перед як стоїть заперечна частка не або слова зовсім, майже, просто, точнісінько, передусім і т. д. «Учні інколи міркують зовсім як дорослі» (з газ.).
7. Якщо в порівняльному звороті порівнюване слово повторюється. «Діти як діти», «На війні як на війні» (з газ.).
8. Перед сполучниками як не... то, як... так і, що з'єднують однорідні члени речення або частини складного речення. «Допоможіть як не копійкою, то хоч порадою» (з газ.).
9. Якщо порівняльний зворот має характер стійкого словосполучення. Берегти як зіницю ока. Боятися як вогню. Один як палець. Почервонів як рак. Холодний як лід. Дивиться як теля на нові ворота. Ясно як божий день і т. д.
10. У словосполученнях типу як не як, хоч як хоч, як на те, як не було.

Коли ми простежимо, як виникла ідіома (фразеологізм) понад те, то переконаємося, що це сталося через калькування звороту сверх того, досить поширеного в усній та писемній практиці росіян: «У нас вышел запас воды, и сверх того, мы устали». Українці в таких конструкціях традиційно вдавалися до інших зразків: поза тим, крім того, до того ж. «Спосіб видався дорогим і до того ж (крім того, поза тим) ризикованим». Жодної потреби долучати до них ще й понад те, скопійоване з російської, не було і немає, наголошує відомий мовознавець Святослав Караванський.

Замініть конструкції разом з тим, у той же час на стилістично кращий варіант: водночас, заразом, саме тоді.

АЛЕ:

Він прийшов разом з тим хлопцем.

Правильніше: Не шкодуйте за тим, що минуло

Конструкцію між тим, що вказує на час дії або протиставлення, замініть стилістично кращим варіантом: тим часом, а втім, а проте, прецінь.

АЛЕ:

Між тим, що ви кажете, і вашими вчинками є велика різниця.

Для урізноманітнення мовлення замініть конструкцію тим більше, тим паче на влучний синонім: поготів.

АЛЕ:

Чим менше корупції буде на митниці, тим більше грошей ви заробите.

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм тим не менш на стилістично кращий варіант: однак, проте, а також, а втім.

 

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм тим самим на стилістично кращий варіант: у такий спосіб.

1. Яка відмінність між висловом тим часом і лексемою тимчасово?
Насамперед різниця в написанні. Прислівник тимчасово, утворений з кількох основ, пишеться разом. Найчастіше він поєднується з дієприкметниками типу тимчасово непрацездатний, тимчасово зачинений, тимчасово відсутній, а також з дієсловами: працює тимчасово, тимчасово виконує обов'язки.
Прислівникове сполучення тим часом пишеться окремо, подібно до тим разом, останнім часом, таким чином, воно відповідає російському тем временем. Є в мовному вжитку і складений сполучник тимчасом як, у якому компонент тимчасом пишеться разом. Його можна замінювати синонімами тоді як, але, проте, однак. «Концерт не розпочинали, тимчасом як зал був уже переповнений» (з газети).
2. Чому в одних випадках вислів тим часом пишуть окремо, а в інших разом?
Якщо це займенник з іменником, то, зрозуміло, вони не зливаються на письмі. «Доки діти готували домашні завдання, батько тим часом перевіряв їхні шкільні щоденники».
Зате сполучник тимчасом – неподільне слово. Переважно виступає у поєднанні з прислівником як. «Вечір гумору не розпочинали, тимчасом як зал уже був переповнений». Конструкцію можна замінити словами тоді як, але, проте, однак. Уживаючись зі сполучником а, посилює протиставлення. «Знаю, що мрія та могла б мене хтозна-куди завести, а тимчасом – не завела ж» (Павло Тичина).

Затим, прислівник, розм. Потім, після того (цього); тому; для того; входить до складеного сполучника. «Давид зараз же, вставши з-за столу, почав збиратися. Треба йому затим ще до Тихона зайти» (Андрій Головко); «Правда, що я тобі похвалявся, але ж не затим, щоб ти перехвилювався» (Марко Кропивницький).
За тим, займенник з прийменником. «І вслід за тим під дужими вітрами дуби хитнулися і пущі загули» (Микола Нагнибіда).

Пишуть і кажуть тим не менше (рос. тем не менее), тоді як потрібно – а втім, проте, однак, разом з тим, і все ж.

Правильніше: однак, проте, а також

Правильніше: тим часом

Правильніше: І все ж, однак, проте, разом з тим

Правильніше: А саме

Правильніше: Тим часом звинувачення

Правильніше: Тим, що не працюють тимчасово, будуть виплачені

Правильніше: Допомога тим, що бажають

Правильніше: На це треба зважати

За спостереженням фахівців, має значно більше поширення, ніж це зумовлено семантично, прислівник дійсно; скрізь, окрім деяких випадків (у діловодстві), відчутно сильніше замість нього може виступати слово справді (подекуди насправді). Так само й з лексемою чисто, її успішно замінює (на практиці, на жаль, не часто) суто, і це завжди звучить по-українському. Досить поширене в нас пізніше й дедалі менш уживане згодом. Вони не тотожні за значенням, однак перше, що зберігає порівняльний відтінок, майже повсюдно агресивно витискує слово згодом, яке такого відтінку не має. Прикро, але мовці стали рідше використовувати впродовж року, ніж протягом (трапляється і взагалі помилкове в часовому значенні на протязі); відтоді, ніж з того часу, з тих пір; оскільки, ніж так як, тому що; з огляду на..., ніж через те.
Або взяти вислів з точки зору, що є буквалістичним перекладом російського с точки зрения. Він чомусь популярніший у мовців, аніж «більш українські» під кутом зору, з погляду (з погляду демократії, з наукового погляду, з естетичного погляду). В багатьох контекстах маємо говорити саме так. Активно й доречно вживається принаймні, трапляється і в крайньому разі, але зовсім рідко здибуємо в цьому значенні щонайменше.
У нашій мові паралельно існують наприклад і приміром, до прикладу; мабуть, очевидно й очевидячки; звичайно і зазвичай; безумовно і поза сумнівом; напевне і певне; до речі, між іншим і до слова; нарешті, зрештою і врешті-решт; по суті і власне, властиво; на мою думку і на мою гадку; правду (відверто, щиро) кажучи і правду сказати; крім того та до того ж і т. ін. З наведених слів активно задіяні в усному мовленні далеко не всі (вони названі тут у своїх групах останніми), а такі, як либонь (мабуть), далебі (справді) та деякі інші взагалі можуть перейти до розряду застарілих.

Перевірте, чи не пропущено кому перед підрядним реченням, приєднаним сполучником (Український правопис. §118 Б п.11).

АЛЕ:

Замініть конструкцію в цей (той, інший, перший…) (же) рік, у цьому, тому (ж) році на стилістично кращий варіант: цього (того, іншого, першого) (ж) року; також цьогоріч.

Замініть конструкцію в цей (той, інший, перший…) (же) тиждень, на цьому (тому) тижні  на стилістично кращий варіант: цього (того, іншого, першого) (ж) тижня.

Замініть конструкцію в цей (той, інший, перший…) (же) місяць, в цьому, тому (ж) місяці на стилістично кращий варіант: цього (того, іншого, першого) (ж) місяця.

Слова цей, ця, це і той, та, те мають таке саме значення, як і в російській мові этот, тот... Отже, цей указує на ближчий або добре відомий предмет, а той – на предмет віддалений: «На цьому й на тому світі», «Пливе з цього берега на той». У західноукраїнських говірках використовують той, та, те, коли вказують на ближчий предмет, а для позначення дальшого – складний займенник тамтой (можливо, під впливом польських тен, тамтен). У головному реченні предмет, що потребує пояснення підрядним реченням, називаємо тільки займенником той (та, те), а не цей (ця, це). «Той, кого я зустрів», «Те, що він сказав», «Те, що ви зробили», «Той, кого мені рекомендували ».

Правильніше: тієї ж хвилини

Правильніше: тієї ж [таки] ночі

Правильніше: тими днями

Правильніше: провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі); виводити далі ту саму нитку; співати й далі тієї ж (тієї самої)

Правильніше: з тієї причини, що…; через те, що…; тому що…

Правильніше: звертатися не на ту адресу (не за адресою); не туди потрапити; не в ті двері зайти; не в ті ворота заїхати

Замініть конструкцію в цей (той, інший, перший…) (же) день на стилістично кращий варіант: цього (того, іншого, першого) (ж) дня.

Замініть скальковану конструкцію так як, коли мовиться про пояснення, причину, на стилістично кращий варіант: бо, через те що, тому що; оскільки, позаяк.

АЛЕ:

І виявилося, що жити так, як раніше, означало втратити все.

Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію до тих пір на стилістично кращий варіант: доти, дотіль; поти, потіль; до того часу.

Замініть прислівник відтак, якщо його вжито як сполучник у приєднуваних конструкціях, на стилістично правильний варіант: отже, тому, тож, через те.

АЛЕ:

відтак — потім, після того.

На Свалявщині, порубавши сокирою двері кафе, нетверезий ревнивець відтак погрожував правоохоронцям гранатою.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію в тій чи іншій мірі на стилістично кращий варіант: тією чи іншою мірою.

Замініть нехарактерні для української мови конструкції від того часу, з того часу, від тих пір, з тих пір, якщо мовиться про момент, від якого ведуть відлік, на стилістично кращий варіант: відтоді.

 

 

Замініть конструкцію в ці (ті, інші, найближчі…) (ж) дні на стилістично кращий варіант: цими (тими, іншими, найближчими) (ж) днями.

Замініть нехарактерний для української мови вислів той же, той же самий, один і той же самий, коли мовиться про тотожну особу чи предмет, на стилістично кращий варіант: той самий.

Правильніше: того самого дня

1. Справа – діло – річ
Останнім часом іменник справа майже витиснув з ужитку слово діло. Багатьом здається, що лексеми синонімічні, але справа, мовляв, звучить якось поважніше. Тому й пишуть: «Знається на своїй справі», «Майстер своєї справи». Як вважав наш видатний мовознавець Борис Антоненко-Давидович, справді, бувають випадки, коли ці слова – тотожні, наприклад, можна сказати: «Я прийшов до вас у такій справі» або «Я прийшов до вас із таким ділом». А от у перших двох фразах треба було поставити діло: «Знається на своєму ділі», «Майстер свого діла». Чому? Бо під словом справа розуміють сукупність планів і намірів здійснити чи виконати щось: «За добру справу варто добре постояти» (прислів'я), «За всякими справами ви нічого не пишете про себе» (Михайло Коцюбинський). А вживаючи лексему діло, звичайно мають на увазі якусь працю: «Діло в неї наче горіло в руках» (Іван Нечуй-Левицький), «І діла не зробить, і час ізгайнує» (з живих уст).
На слово ж річ як відповідник російського дело ми часто натрапляємо в класиці («Давня ця річ: мабуть, літ сорок тому буде» – Олександр Кониський), у фольклорі («Лицарська річ – у бою полягти» – приповідка), в нашій сучасній оригінальній і перекладній літературі.
Борис Антоненко-Давидович настійно рекомендував відповідно до російських висловів «В чем дело?», «Дело в том, что...» вживати українські «У чому річ?» «Річ у тім (тому), що...», а не «В чому справа?», «Справа в тім (тому), що...»
2. Мова – річ
Слово річ як синонім іменника мова в науковому й публіцистичному стилях не виступає. Але паралельно з цією лексемою ним широко послуговуються в поезії. «Та не чули вже тих речей ні батько, ні мати» (Тарас Шевченко), «На майдані пил спадає, замовкає річ» (Павло Тичина).
3. Яка різниця між поняттями мова і мовлення?
Мова – основний засіб спілкування та взаємного розуміння в суспільстві; здатність людини говорити. «Не дадуть дитині до мови дожить» (Тарас Шевченко).
Мовлення – реалізація мови як системи, мовна діяльність, манера говорити. Розвиток мовлення, культура мовлення, усне мовлення, ділове мовлення, сценічне мовлення, радіомовлення, телемовлення, стилістика мовлення.

Як сполучники ці слова вживаються в приєднувальних конструкціях, реченнях, що доповнюють, уточнюють попереднє повідомлення, думку. Виступають синонімами вислову до того ж і пишуться разом. «За моїми відомостями, вони в саду, і притому в найкращому настрої» (Іван Микитенко).
При тому, при тім – займенник з прийменником. Пишуться окремо. «При тому бунті я мав згубити корону і голову, але не згубив ні тієї, ні другої» (Леся Українка), «При тім командирові я і воював» (з живих уст).

Дехто вважає, що слова справа й діло — тотожні, тому, мовляв, байдуже, якого з них ужити; декому так сподобалося слово справа, що викинув з ужитку слово діло: «Він знається на своїй справі», «Він — майстер своєї справи».
Справді, бувають випадки, коли ці два слова — тотожні, наприклад, можна сказати: «Я прийшов до вас у такій справі»; «Я прийшов до вас із таким ділом» або «Я покінчив у комунвідділі з своєю справою (зі своїм ділом)». Але в перших двох фразах треба було сказати: «знається на своєму ділі», «майстер свого діла», — бо під словом справа розуміють сукупність планів і намірів здійснити чи виконати щось: «За добру справу варто добре постояти» (прислів'я); «... він робить справу величезної державної ваги...» (Григорій Тютюнник); «За всякими справами ви нічого не пишете про себе» (М. Коцюбинський). Під словом діло звичайно розуміємо якусь роботу, працю: «Діло в неї наче горіло в руках» (І. Нечуй-Левицький); «Діла незабутні дідів наших» (Т. Шевченко); «І діла не зробить, і час ізгайнує» (з живих уст).
Візьмімо ще таку фразу з нашої преси: «Святослав Ольгович був на престолі лише два тижні. А ось Святослав Всеволодович — це вже інша справа. Його княжіння тривало 14 років». Тут теж слово справа стоїть не до ладу, бо йдеться не про сукупність якихось планів чи намірів, а про тривалість перебування на престолі двох князів, отож, треба було написати: «А ось Святослав Всеволодович — це вже інша річ...» Негаразд надруковано в одній районній газеті: «Справа в тім, що так виконувати роботу не можна», — бо тут слід було висловитись так: «Річ у тім, що так...»
Слово річ, як відповідник до російського дело, ми часто бачимо в нашій класиці («Давня ця річ: мабуть, літ сорок тому буде». — О. Кониський), в фольклорі («Лицарська річ — у бої полягти». — Приповідка), в сучасній українській оригінальній і перекладній літературі.
Відповідно до російських висловів «В чем дело?», «Дело в том, что...» по-українському треба казати: «У чому річ?», «Річ у тім (тому), що...», а не «В чому справа?», «Справа в тім, що...».
Аналогічно до російського вислову не отдавать себе отчета іноді помилково кажуть: «Не здавати собі відчиту». Тут саме треба вживати слова справа: не здавати собі справи («Вони, видимо, не здавали собі справи з того, що робиться». — Словник за редакцією А. Кримського); можна ще сказати, як пропонував сучасний український письменник О. Кундзич, — не усвідомлювати: «Він не всвідомлював, що каже».
Можна сказати до речі й до діла відповідно до російського слова кстати: «Не війтова дочка, а до речі говорить» (М. Номис); «Фраза була не до діла, в ній не було ні запитання, ні наказу» (Ю. Смолич).

Українська мова характеризується використанням родового відмінка іменників, щоб означити час. Російська мова знає в таких випадках прийменник із знахідним відмінком іменника: тої ночі — в ту ночь, цього літа — в это лето. Наведемо кілька прикладів із класичної літератури й фольклору: «Одної ночі приснився мені сон» (Марко Вовчок); «А чула ти, що сталося сеї ночі?» (Леся Українка); «...малий Василько, якому тільки цієї весни пошили штани» (С. Васильченко); «Накрили очі темної ночі, легше в могилі спочинув» (народна пісня).
З цього можна зробити висновок, що, йдучи за традицією класики й живої народної мови, ліпше сказати по-українському: «Того дня з ним не сталось ніяких пригод», а не «У той день...». Проте слід пам'ятати, що родовий відмінок часу не може стояти в формі множини (наприклад, «Тих днів...»), а також без означення («цієї», «темної», «того»). Тут на визначення часу, днів тижня, явищ, процесів, стану вдаємось до знахідного відмінка з прийменником: «у роки (під час) громадянської війни», «у вівторок», «у давнину», «у (під) хуртовину».

Останнім часом у періодичних і неперіодичних виданнях дуже поширилось нове дієслово крокувати. Крокують по сторінках художніх творів люди («Через годину Пархоменко крокував з своєю командою по вулицях міста»), крокує по сторінках журналів весна («Цього року по ланах крокує рання весна»), крокує по шпальтах газет навіть Першотравень («Києвом крокує Першотравень»). Від цього слова молоді письменники творять похідні дієслова: прикрокувати, закрокувати («Спинив бричку, скочив на землю і швидко закрокував сюди»).
Цих дієслів не знала українська класична література, як і фольклор, легко обходячись давніми словами: простувати («Явдоха і Галя ведуть під руки Петра, за ними простує Гринько». — Панас Мирний), рушати («Всі рушили за ватажком Андрієм Корчакою». — І. Нечуй-Левицький), іти («Йде весна запашна, перлами, квітами закосичена». — П. Тичина), подаватися, податися («Теофіл мовчки встає і подається геть». — Леся Українка), прямувати («Товариство на Січ прямувало». — Т. Шевченко), маршувати (Українсько-російський словник АН УРСР; Словник Б. Грінченка), ступати («Не знаю, чи вітер травицю торкає, чи постать кохана край мене ступає». — Олена Пчілка).
Як бачимо, в українській мові є досить слів, щоб не виникала потреба створювати неологізм; чи не природніше звучали б наведені вище фрази, якби замість цього крокувати, що так причарувало письменників і журналістів, поставити давні слова: «Через годину Пархоменко маршував зі своєю командою по місту»; «Цього року по ланах ступає (іде) рання весна»; «Києвом простує Першотравень»?
Мірилом потрібності й життєвості неологізму є народ і його мова: потрібне й доречне народ швидко сприймає й засвоює з книжок і преси, непотрібне, як ось, приміром, слово позаяк, що намагалося колись витиснути з ужитку давні слова бо, через те що, тому що, — відкидає. Такою є й доля цього штучного, непотрібного крокувати: хоч воно й увійшло разом зі словом позаяк до наших академічних словників, та народ не сприйняв його, бо щось так і не чути, щоб десь на Україні казали: «Голова колгоспу крокує до правління, а бригадир закрокував до своєї бригади», — а кажуть і, очевидно, далі казатимуть: «Голова колгоспу йде до правління, а бригадир подався (пішов) до своєї бригади».
Треба пам'ятати, що іменник крок, який лежить в основі дієслова крокувати, означає українською мовою «відстань між ногами, що рухаються», а не «рух», як у російській мові шаг. На позначення руху є інші українські слова: хід, хода («Шкода ходу до поганого роду». — Прислів'я; «Впоперек дороги тихою ходою повз мене йшов старий дідок». — Я. Щоголів; «Замовк Ярема, зажурився, поїхав ходою». — Т. Шевченко; наддавати ходу або ходи. — Українсько-російський словник АН УРСР; «Забрехали на подвір'ї собаки, почувши ходу людини». — М. Стельмах); ступа («На тому березі почулася кінська ступа». — М. Коцюбинський; «Проти вітру повільною ступою ішли коні». — С Чорнобривець).
Отже, треба не допускати штучних висловів типу «ішов тихим кроком», «прискорив кроки» тощо.
Хибно створеною була й військова команда кроком руш відповідно до російської шагом марш. Українським відповідником до російських слів шаг, поступь є хід: «Екзекутор перейшов скорим ходом по хаті і стукнув палицею в один, другий і третій кут» (М. Черемшина). Отже, й у військовій команді треба замість слова крок поставити хід: ходом руш, як це й зробили згодом чи не самі творці цієї команди.

Правильніше: річ у тому (у тім)

Правильніше: У тому самому числі журналу

Правильніше: Звинуватив у тому, що він не шанує

Правильніше: того вечора; тієї вечорини

Правильніше: так чи так; так чи інакше

Правильніше: у (на) цей (той) момент (час); у цю (ту) мить; під ту мить (хвилину); цієї миті; зараз; наразі

Правильніше: ті світлини, що я показав

Правильніше: усе одно та одно; усе те саме (тієї самої) правити (товкти, торочити); те саме повторювати; після тієї та знов тієї [ж] співати; і вчора куліш, і сьогодні куліш; та сама тетеря й на вечерю

Правильніше: повторювати як папуга

Правильніше: потойбіч

Правильніше: просто тому (через те)

Правильніше: з того ж самого

Правильніше: знов за рибу гроші; і знову про корову; ту саму тетерю на вечерю

Правильніше: сісти не в ті (не в свої) сани

Правильніше: свиням золоту гору – та й ту рознесуть

Правильніше: нема тієї драбинки, щоб до неба долізти

Правильніше: на ту пору; натоді

Правильніше: тими днями

Правильніше: на тому (на тім) боці; по той бік; потойбіч

Правильніше: і в наше віконце засвітить сонце; діждемо тієї години, що будуть по шелягу дині

Правильніше: і він туди встряв; і він туди вдерся; і він до тієї гущі

Правильніше: для того, щоб…

Правильніше: відтіль мов яснить

Правильніше: з тієї муки не буде хліба

Правильніше: після тієї та знов тієї

Правильніше: доти; до того часу; до тієї пори

Правильніше: арія не з тої опери

Правильніше: віддячити тим самим

Правильніше: встати на ліву (не на ту) ногу

Правильніше: тій казці не буде кінця

Перевірте, чи не зайвою є кома перед сполучником та, якщо він не протиставляє (можна замінити на але), а з'єднує слова (можна замінити на і).

Замініть конструкцію не зважаючи на (що), якщо це прийменник на позначення предметів, явищ, понять, всупереч яким відбувається дія, на правильний варіант: незважаючи на (що); попри (те, що); дарма що.

АЛЕ:

не зважаючи — дієприслівник, який описує реальну дію — зважати.

Анітрохи не зважаючи на жінчині прохання зупинитися, він і далі підганяв коней.

Замініть нехарактерну для української мови прийменникову конструкцію на предмет на стилістично кращий варіант: (для того), щоб; для цього, для того; щодо (чогось); про (щось).

 

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм у такому (цьому, тому, кращому) випадку на стилістично кращий варіант: у такому (цьому, тому, кращому) разі.

Замініть конструкцію не дивлячись на (що), якщо це прийменник на позначення предметів, явищ, понять, всупереч яким відбувається дія, на правильний варіант: незважаючи на (що); попри (те, що); дарма що.

АЛЕ:

не дивлячись — дієприслівник, який описує реальну дію — дивитися.

Хлопець сидів за столом, відвернувшись і не дивлячись на дівчину.

Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови. Замініть кальку оточуючий на один з варіантів: навколишній, довколишній, навкружний; той, що оточує; присутні, близькі, прибічники; (світ) довкілля; (люди) оточення.

Замініть скорочення і т. п. на один із рекомендованих варіантів: і под., і т. ін., та ін., тощо.

Замініть іменник запозичення, якщо мовиться про те, що беруть або дають щось у борг, на стилістично кращий варіант: позичання (дія), позика (те, що взяте або дане в борг).

АЛЕ:

запозичення — дія за значенням «переймаючи що-небудь, засвоювати, робити своїм надбанням».

Інтенсивне проникнення англійських запозичень в українську мову викликає занtпокоєння серед лінгвістів.

Замініть нехарактерний для української мови вислів у добавок на стилістично кращий варіант: на (у) додаток, додатково; до того (ж).

Замініть нехарактерний для української мови вислів з ціллю на стилістично кращий варіант: (для того,) щоб; для.

Замініть книжну конструкцію з метою, якщо не мовиться про важливе життєве завдання або ідейне спрямування, на стилістично кращий варіант: (для того,) щоб; для.

Вставну конструкцію більше того замініть стилістично кращим варіантом: до того ж, крім того, ба (навіть) більше.

Замініть конструкцію по тому, якщо вона має значення «потім», на прислівник, що пишеться разом: потому.

АЛЕ:

Ми пройшли по тому містку з ним разом.

Він з'явився 10 років по тому.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію в тому числі, у т.ч. на стилістично кращий варіант: зокрема, і навіть.

Замініть нехарактерний для української мови вислів і тому подібне, якщо він вказує на гіпотетичне продовження переліку, на стилістично кращий варіант: тощо, і таке інше.

Перевірте також, чи не вжито тут прикметник подібний у значенні «такий самий; такий, як той (про якого йде мова)», і замініть його на: цей.

АЛЕ:

подібний — схожий:

І тому подібне на нашого Мурчика кошеня ми також забрали з притулку.

1. Так, до того, настільки чи такий
Часто чуємо: «Чому ти так знервований?», «Я сьогодні так стомлена», «Напередодні екзаменів учителі були так заклопотані». Чи правильні ці фрази? З погляду сучасної української літературної мови треба вживати не так знервований, а такий знервований, не так стомлена, а така стомлена, не так заклопотані, а такі заклопотані.
У деяких випадках займенником такий доцільно замінювати й словосполучення до того та прислівник настільки. Не до того (настільки) ревнивий, а такий ревнивий, не до того (настільки) поганий, а такий поганий. «Вистава була до того нецікавою, що глядачі стали виходити із зали» (з газети). Тут замість до того слід поставити такою.
2. Подібний чи такий?
У нас повелося усно й на письмі не тільки використовувати прикметника подібний у розумінні «схожий із чимось чи кимось», а й ототожнювати його з висловом такий самий. Навіть більше: цей прикметник майже витиснув з ужитку займенник такий. «Я не проти подібної літератури»; «На подібну літературу є попит», – часто чуємо. Важко уявити собі критика, що стояв би за подібну, а не оригінальну літературу. Навряд чи є попит і в читачів на неї. То чому б не написати: «На такі видання є великий попит»? Вчувається і певна значеннєва відмінність між висловами подібні помилки й такі помилки.
Мабуть, слід було б, як радив Борис Антоненко-Давидович, залишити за прикметником подібний тільки його синонім схожий: «Вона була так подібна до тієї, що загинула на фронті» (Дмитро Ткач). Коли ж ідеться не про схожість, тоді треба послуговуватися займенником такий: «Христі вперше доводилося бачити таке диво» (Панас Мирний).
3. Так – наприклад
Слово так часто виступає в ролі стверджувальної частки. Якщо безпосередньо після нього йде речення, яке розкриває його конкретний зміст, то так відокремлюємо комою. Напр.: «Так, так, те все було» (Леся Українка). Ця частка може бути на початку речення, котре є ілюстрацією до попередніх міркувань. У такому разі вживається в значенні «наприклад», «а саме», після неї теж ставимо кому.

Правильніше: кілька років тому

Повсюдно чуємо в тому числі, хоч цей канцелярський вислів, запозичений з мови північного сусіда, успішно замінюється словом зокрема або його дуже рідко вживаним відповідником зосібна.

Зате, сполучник. Використовується для протиставлення речень або їхніх частин. Синоніми проте, однак, рідше тому. «Латин од няньки наживався, зате за няньку і вступався» (Іван Котляревський).
За те, займенник з прийменником. «(Мавка:) А я не знаю нічого іншого, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю» (Леся Українка).

Правильніше: не надивуєшся, дивина та й годі

Буває, що і в мовленні тих, хто прагне оберігати чистоту нашого слова, "проскакують" здеформовані чи напівздеформовані вислови, фрази: все рівно (природні мені однаково, мені байдуже, про мене), насильно милим не будеш (забуваємо українську приповідку на милування нема силування), вистава була до того поганою, що... (треба такою поганою), під відкритим небом (треба просто неба).

1. Зміст – значення
Синоніми, яких об'єднує поняття «внутрішня основа, особливість, сутність чогось». Найпоширенішим щодо цього є слово зміст. Зміст життя, зміст поведінки, зміст повідомлення, зміст статті. Як термін уживається словосполучення зміст і форма (в мистецтві). Терміном виступає також лексема значення. Граматичне значення. Іменник смисл для вираження суті чого-небудь тепер майже не застосовується і належить до розмовної форми. Отже, замість таких висловів, як смисл слова, смисл творчості, треба ставити значення слова, але зміст речення, зміст творчості.
Смисл використовують неправомірно і в значенні «розум», «глузд». Нормативні в цьому разі тільки звороти тверезий розум, здоровий глузд. А помилкові вислови у смислі того, в якому смислі, є смисл, немає смислу годиться замінювати сполученнями у розумінні того, в якому розумінні, щодо того, є рація (сенс), немає рації (сенсу).
2. Відігравати роль, а не значення
Чому не бажано вдаватися до словосполучення відігравати значення? В українській мові є фразеологізм відігравати роль, який семантично відповідає зворотові мати значення. («Школа відіграє велику роль у вихованні молодого покоління»). Синонімічність висловів, зауважувала лінгвіст Євгенія Чак, штовхає деяких мовців на стилістичну помилку з дієсловом відігравати: вони поєднують його зі словом значення, утворюючи неправильне сполучення відігравати значення. Ще одна поширена стилістична помилка: вживають вислів відігравати функцію замість виконувати функцію.
З фразеологізмом відігравати роль часом трапляється й інша трансформація: дехто замість відігравати вживає лексему грати і припускається ще однієї стилістичної похибки. Сказати «це не грає ролі» не можна. Словосполучення грати роль у літературній мові використовується лише в значенні «виконувати роль дійової особи в п'єсі» (наприклад, він грає роль Гамлета. Останнім часом частіше кажуть виконує – «виконує роль Гамлета») або в значенні «удавати з себе когось» (приміром, «він грає роль благодійника»). Порівн. ще: «Богдан Ступка своєрідно грає роль Миколи Задорожного в драмі Івана Франка «Украдене щастя», «Марія Бієшу чудово грає роль мадам Батерфляй в опері Джакомо Пуччині «Чіо-Чіо-Сан». Сполученням грати роль можна передати це значення російського вислову, коли хтось удає з себе когось (за посадою, походженням, вдачею та ін.): «Він грав роль великого начальника» (хворого, щирої людини), тобто прикидався великим начальником, хворим, щирою людиною.

Правильніше: і таке інше

За польською мовою, подекуди, надто в південно-західних говорах України, кажуть: «Тут ходить не о (про) волю, а о (про) мус». Нема потреби запозичати з інших мов слова, коли є свої, українські: мова мовиться («Батько промовив ті слова так спокійно, наче мова мовилася про когось іншого, а не про нього». — І. Нечуй-Левицький), мовитись («Тут, бачите, мовиться ось про що». — З живих уст), річ у тім («Не в тім річ, що в хаті піч, то біда, як нема». — М. Номис), ідеться («Тут ідеться, чи додому вернеться». — З живих уст), у тім сила («Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе». — Приказка).

Хоч як це дивно, а деякі наші довідники й періодичні видання помилково користуються прикметником нужденний, гадаючи, що він відповідає російському нуждающийся, й пишуть: «нужденні члени сім'ї», «нужденна дружина» тощо.
Український прикметник нужденний має інше значення; він не є синонімом слів злиденний, бідний і більше підходить за значенням до слів жалюгідний, виснажений, зморений: «Розважає душу вбогу нужденне серденько» (П. Куліш); «В його лице нужденне, сухе, поморщене» (І. Нечуй-Левицький); «Худоба нужденна, миршава, та й то рідко в котрого ґазди й є» (І. Франко).
До російських висловів нуждающиеся члены семьи, нуждающаяся жена українськими відповідниками будуть: члени сім'ї (або родини), що потребують допомоги, або бідні члени сім'ї; дружина, що потребує допомоги, бідна дружина, дружина, що (яка) має потребу в чомусь, дружина, якій треба допомогти.

Між словами в реченні й між реченнями ми часто вживаємо сполучників і та й. Українська мова — милозвучна й тому пильнує, щоб не скупчувалось поряд кілька голосних або кілька приголосних. Для того, щоб ці звуки гармонійно чергувались, є в українській граматиці правило чергування, за яким звук і чергується з й на початку слів (він іде, вона йде), а також коли ці звуки виконують функцію сполучника. На жаль, іноді забувають про це правило й пишуть: «Вона і він» замість — «Вона й він». Письменники, що дбають за високий рівень мовної культури в своїх творах, послідовно додержуються цього правила й ставлять сполучник і, якщо попереднє слово кінчилось на приголосну («Я прокинувся через те, що поїзд сіпонув і раптом пішов швидко». — Ю. Смолич), та сполучник й, коли наприкінці попереднього слова стоїть голосна («Хоча сам він обертався повільно, проте робота в його руках якось ішла сама собою, швидко й до ладу» (О. Гончар).
Якщо між сполучниками і та й нема ніякої значеннєвої різниці, то сполучник та може бути в значенні і («Тільки він та вона, та старий, та стара...» — Дитяча пісенька), а також у значенні слова але («Ой п'є Байда мед-горілочку, та не день, не два, та й не годиночку». — Дума). Коли вживати сполучника та в значенні і, а коли ставити сполучник і — це питання здебільшого суто стилістичне: якщо в реченні вже є і, тоді для стилістичної різноманітності може прислужитися сполучник та: «Вона й її мати та багато інших людей знали про це»; «Батько наказав мені та його братові полагодити повітку». Сполучником та в значенні і поєднуються також близько споріднені поняття, стани й явища, а крім того, стани й явища, одне з яких випливає з другого або зумовлюється другим, стани й явища, які чергуються: «батько та мати», «ходить та плаче», «сміється та плаче», «блискає та гримить», «кажуть та пишуть» і т. ін. Нема також ніякої значеннєвої різниці між словом але й сполучником та в значенні але, отож, коли ставити те чи те слово — це питання лише стилю.

Правильніше: 1. бо, тому що
2. оскільки
..., бо для цього ми не маємо можливостей.
Оскільки ми маємо мало часу, ...

Правильніше: ознака того, що ...

Правильніше: для того, щоб щось зробити, щоб щось зробити

Правильніше: два роки тому

Правильніше: Збори розпочалися пізно, тому що не прийшли

Правильніше: З цієї причини

Правильніше: Саме тому

Правильніше: Так чи інакше

Правильніше: Тому-то він прийшов

Правильніше: Кожного разу

Правильніше: І таке інше, тощо

Правильніше: Промовець підкреслював, що так само незрозумілим є розкол

Правильніше: Саме тоді їхали селом

Правильніше: Крім того, держава потребує підтримки

Правильніше: А для того, щоб мати рецепти

Правильніше: Те саме можна сказати

Правильніше: Той самий

Правильніше: Не завжди такої якості, як вимагається

Правильніше: Те саме

Правильніше: Тією самою мовою

Правильніше: Об'єкт зацікавлення тих і тих

Правильніше: Дати їм то те, то те

Правильніше: Та сама вартість

Правильніше: Біля цих і тих воріт

Правильніше: Відпочивальники, ті, що відпочивають

Правильніше: Підтверджено, що

Правильніше: Полягає в тому

Правильніше: Вистава була така погана, що

Правильніше: Усі держави, поміж ними й Україна, виступили проти насильства

Правильніше: У розумінні того

Правильніше: Даруйте, пробачте на слові; не бажаючи образити, скажу; не ображайтесь; не майте того за зле

Правильніше: Інваліди з вадами зору та слуху

Правильніше: Та іже з ними

Правильніше: Не надивуєшся, дивина та й годі

Правильніше: Справа варта заходу; це того вартує