ТИМ — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

та «і; але»

псл. ta «та», пов’язане із займенником tъ «той»;
зіставляється з лит. tuõj «зараз, зразу, негайно», tuojaũ «тс.», гр. τω̃ «тоді, потім», хет. ta «і», дінд. tāt «унаслідок цього»;
др. та «і, та», болг. та «і, та, тому, щоб», м. та «і, та», схв. та̏ «та, так, адже», стсл. та «і, та»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
та «і, та, тому, щоб» болгарська
τω̃ «тоді, потім» грецька
tāt «унаслідок цього» давньоіндійська
та «і, та» давньоруська
tuõj «зараз, зразу, негайно» литовська
tuojaũ «тс.» литовська
та «і, та» македонська
ta «та» праслов’янська
«той» праслов’янська
та̏ «та, так, адже» сербохорватська
та «і, та» старослов’янська
ta «і» хетська

того́ (присл.)

адвербіалізована форма род. в. одн. займенника той (с.р. то);
р. того́, оттого́, бр. таго́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

того́кало «той, хто часто говорить того»
того́кати «говорити часто того»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
таго́ білоруська
того́ російська
оттого́ російська
той (с.р. то) українська

той

псл. tъ (tъjь), ta (taja), to (toje);
споріднені з лит. tàs, tà «той, та», лтс. tas, tα̃ «тс.», дінд. tá-, tā́- «цей», ав. ta- «тс.», гр. τόν (зн. в.), τήν (дор. τᾱʹν), τό, лат. is-tum, is-tam, is-tud, тох. A täm «це», гот. þata «тс.», алб. të «щоб»;
іє. *to- з вказівним значенням (‹ *so, *sā, *tod, відмінювання яких було спочатку суплетивним, пізніше узагальненим за рештою відмінків);
на слов’янському ґрунті первісна форма *tъ ускладнювалася внаслідок редуплікації або додавання підсилюючих формантів займенникового походження -jь, -nъ;
р. тот, [той], та, то, бр. той, та́я, то́е, др. тъ, тыи, тъи, та, тая, то, тое, п. ten, [tyj], ta, to, ч. нл. ten, ta, to, слц. ten, tá, to, вл. týn, ta, to, болг. той, тя, то, м. тоj, таа, тоа, схв. та̑j, та̑, то, слн. tá, tà, tý, стсл. тъ, та, то;
Фонетичні та словотвірні варіанти

втім (уті́м)
зате́
зати́м
зато́го «скоро»
по́ті́м
пото́му
приті́м
притоме́нний «наявний»
прито́мний
прито́мніти
прито́му
та
та́я
те
те́є
те́єньки
те́єчки
тей
тий
то
тоє
тот
тота́
тоте́
тото́
тото́й
тото́т
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ta- «тс.» авестійська
«щоб» албанська
той білоруська
та́я білоруська
то́е білоруська
той болгарська
тя болгарська
то болгарська
tón верхньолужицька
ta верхньолужицька
to верхньолужицька
þata «тс.» готська
τόν (зн. в.) грецька
τήν (дор. τᾱʹν) грецька
τό грецька
tá- давньоіндійська
tā́- «цей» давньоіндійська
тъ давньоруська
тыи давньоруська
тъи давньоруська
та давньоруська
тая давньоруська
то давньоруська
тое давньоруська
τᾱʹν дорійський
*to- (‹ *so, *sā, *tod, відмінювання яких було спочатку суплетивним, пізніше узагальненим за рештою відмінків) індоєвропейська
*so індоєвропейська
*sā індоєвропейська
*tod індоєвропейська
*tъ індоєвропейська
-nъ індоєвропейська
-jь індоєвропейська
is-tum латинська
is-tam латинська
is-tud латинська
tas латиська
tα̃ «тс.» латиська
tàs литовська
«той, та» литовська
тоj македонська
таа македонська
тоа македонська
ten нижньолужицька
ta нижньолужицька
to нижньолужицька
ten польська
tyj польська
ta польська
to польська
(tъjь) праслов’янська
ta (taja) праслов’янська
to (toje) праслов’янська
tъjь праслов’янська
taja праслов’янська
toje праслов’янська
тот російська
той російська
та російська
то російська
та̑j сербохорватська
та̑ сербохорватська
то сербохорватська
ten словацька
словацька
to словацька
словенська
словенська
словенська
тъ старослов’янська
та старослов’янська
то старослов’янська
täm «це» тохарська А
ten чеська
ta чеська
to чеська

тому́ (присл.)

псл. tomu (дав. в.), po tomь (місц. в.) є відмінковими формами вказівного займенника tъ, що з часом адвербіалізувалися;
р. потому́, пото́м, бр. таму́, др. тому «після того», по тому «на тій підставі», по томь «після того», п. ст. temu «тому», ч. слц. вл. potom «потім», схв. по̀том, слн. potém «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́тім
Етимологічні відповідники

Слово Мова
таму́ білоруська
potom «потім» верхньолужицька
тому «після того» давньоруська
по тому «на тій підставі» давньоруська
по томь «після того» давньоруська
temu «тому» (ст.) польська
tomu (дав. в.) праслов’янська
po tomь праслов’янська
праслов’янська
потому́ російська
пото́м російська
по̀том сербохорватська
potom «потім» словацька
potém «тс.» словенська
potom «потім» чеська

ту «тут»

псл. tu, похідне від основи вказівного займенника tъ «той» з неясним компонентом -u;
в українській мові, можливо, запозичення з польської;
компоненти -й-, -к- є залишками давніх вказівних основ (псл. i̯-, k-);
бр. ту, п. ч. слц. вл. нл. tu, схв. ту̑, слн. tù «тс.», стсл. тоу «там»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

туй «тс. Г; сюди О; негайно О»
туй-туй «зараз, ось-ось»
ту́йка «тут, сюди»
ту́йки «тс.»
тука «тут»
тукай «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ту білоруська
tu верхньолужицька
tu нижньолужицька
tu польська
tu праслов’янська
праслов’янська
ту̑ сербохорватська
tu словацька
«тс.» словенська
тоу «там» старослов’янська
tu чеська

ат «а; от; що там говорити»«ледве, майже» (виг.)(частка)

очевидно, складне утворення з частки а і вказівного елемента тъ, пов’язаного з займенником той;
р. діал. бр. am (виг.) «а; ну його; ну й нехай», др. атъ «хай», п. at «а, е»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
am «а; ну його; ну й нехай» (виг.) білоруська
атъ «хай» давньоруська
at «а, е» польська
am «а; ну його; ну й нехай» (виг.) російська
а і ?
тъ ?
той ?
am «а; ну його; ну й нехай» (виг.) ?

бо (сполучник причини; підсилювальна частка)

псл. bo, один з формальних варіантів займенникового кореня b-, того самого, що і в сполучнику ба;
пов’язання з хет. та «або» (Machek ESJČ 58) необґрунтоване;
бр. др. бо, п. bo «тс.», ч. слц. нл. ст. схв. ст. bo «тому що», стсл. бо «тому що; отже»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бо білоруська
бо давньоруська
bo «тому що» нижньолужицька
bo «тс.» польська
bo праслов’янська
bo «тому що» сербохорватська
bo «тому що» словацька
бо «тому що; отже» старослов’янська
та «або» хетська
bo «тому що» чеська
b- ?
ба ?
bo «тому що» ?
bo «тому що» ?

геть «на значну відстань; зовсім»

р [эт] «тут, ось тут», [э́ттo] «тс.», п. het «там, дуже далеко», ст. hete «ген, от», слц. [het] «геть», [heť, hed, heťka] «тс.» (з укр.);
складне утворення з вказівної частки ге (тієї самої, що і в словах гев, гей2, ген2, гесь) та певних форм вказівного займенника то, той, які зазнали редукції;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гет
ге́ть-то
ге́тьте
Етимологічні відповідники

Слово Мова
het «там, дуже далеко» польська
het «геть» словацька
эт «тут, ось тут» ?
э́ттo «тс.» ?
hete «ген, от» ?
heť «тс.»укр.) ?
hed «тс.»укр.) ?
heťka «тс.»укр.) ?
ге (тієї самої, що і в словах гев, гей2, ген2, гесь) ?
той ?

гойт (вигук, яким нацьковують собак)

очевидно, утворене з вигуку гой з приєднаним до нього елементом -т неясного походження, можливо, зредукованого з вигукової підсильної частки та (пор. п. hojta-hoj);
р. гого (гогого) «крик мисливців при цькуванні зайця», п. hoho (hohohoho) «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hoho «тс.» (hohohoho) польська
гого «крик мисливців при цькуванні зайця» (гогого) російська
гой ?
т ?
та (пор. п. hojta-hoj) ?

дотихчасо́вий «минулий, досьогочасний»

очевидно, запозичення з польської мови;
п. dotychczasowy, як і вл. dotychčasny «тс.», виникло на основі словосполучення do tych czasów «до цих часів», компоненти якого відповідають укр. до, той, час;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dotychčasny «тс.» верхньолужицька
dotychczasowy польська
до українська
czasów «до цих часів» ?
той ?
час ?

жу́рка «верхній одяг у вигляді піджака»

утворилося, можливо, від слова тужу́рка внаслідок відпадіння початкового складу ту-, мабуть, через неправильне сприйняття його у знахідному відмінку однини як відповідної форми вказівного займенника та (напр., надягну тужуркуту + журку);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тужу́рка українська
ту українська
та (напр., надягну тужуркуту + журку) українська
надягну тужурку українська
ту + журку українська

нето́та «плаун баранець, Lycopodium selago L.» (бот.)

результат злиття частки не і займенників то, та;
назва зумовлена, очевидно, тим, що плауну баранцю як отруйній рослині приписувались чарівничі властивості, а через це його назва підлягала табу і замінювалась виразами типу «то є», «то не є» (пор. п. matki bożej to je «вербозілля, Lysimachia L.», toje, to jeść, tojeść «тс.», to jest «ластовень, Vincetoxicum Moench.», biała tojeść «тс.», modra tojeść «орлики, Aquilegia L.»);
п. nietota «тс.; яловець козацький, Juniperus sabina L.», ч. [netáta] «яловець козацький», [netota] «тс.», слц. netáta «тс.; плаун», netota «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нито́та «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
matki bożej to je «то є» польська
toje польська
to jeść польська
tojeść польська
to jest польська
biała tojeść польська
modra tojeść польська
nietota «тс.; яловець козацький, Juniperus sabina L.» польська
netáta «тс.; плаун»«тс.» словацька
netota «тс.; плаун»«тс.» словацька
не українська
то українська
та українська
netáta «яловець козацький» чеська
netota «тс.» чеська

обла́тка «оболонка на таблетках; (заст.) клейке кружальце для запечатування листів; коржик з прісного тіста для причастя у католиків»

через польську мову запозичено з німецької;
н. Oblа́te «тс.» походить від слат. oblāta (hostia) «просфора, хліб для причастя», форми жін. р. від дієприкметника oblātus «піднесений, запропонований», утвореного з префікса ob- «перед-» і основи дієприкметника lātus (‹*tlātus) «піднятий, принесений», пов’язаного з дієсловом tollo «піднімаю; несу», спорідненим з гр. ταλάσσαι «переносити, терпіти», гот. þulan «тс.», дінд. tulayati «підіймає, важить»;
р. обла́тка, бр. апла́тка, п. oblata, oblatka, opłatek, ч. oblatka, oplatka, слц. oblа́tka, вл. wobłatk, нл. hobłatk, болг. обла́та, обла́тка, схв. о̏бла̄та, о̏блата, слн. óblat;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
апла́тка білоруська
обла́та болгарська
wobłatk верхньолужицька
þulan «тс.» готська
ταλάσσαι «переносити, терпіти» грецька
tulayati «підіймає, важить» давньоіндійська
hobłatk нижньолужицька
Oblа́te «тс.» німецька
oblata польська
oblatka польська
opłatek польська
oblātus «піднесений, запропонований» російська
обла́тка російська
та сербохорватська
oblāta «просфора, хліб для причастя» (hostia) середньолатинська
oblа́tka словацька
óblat словенська
обла́тка українська
блата українська
oblatka чеська
oplatka чеська
oblātus «піднесений, запропонований» ?
ob- «перед-» ?
tollo «піднімаю; несу» ?

ода́я «загін для рогатої худоби поза селом Г, Ж; ферма Ж; хутір, дача Ме; полянка в лісі Мо; гурт, отара овець МСБГ»

запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. ода́е «кімната; загін для худоби, вівчарня», рум. odа́ie «тс.», як і болг. одая́ «кімната», м. одаjа, схв. о̏даjа «тс.», походять від тур. oda «кімната», спорідненого з гаг. о́да, крим.-тат. кар. уйг. ода «тс.», туркм. тур. діал. аз. уйг. отағ/отаӄ «намет, вогнище, житло; кімната», які, можливо, зводяться до тюрк. ота-/:та «зігріватися, розпалювати дрова» або от-/:т- «розпалювати вогонь»;
менш обґрунтоване пов’язання наведених слів з як. üt «нора», чув. odar «притулок для овець», що зводились до коренів oj, öj, ov, ev, ot, ut, üt «копати, заглиблювати, яма, заглиблення»;
тюрк-ські форми зіставляються з монг. Otag, otug, калм. otog‹ «рід, плем’я, община, на ція, держава», а також з тунг. otok, otoh «табір»;
п. ст. oda «кошара», [odaj] «хутір»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ода́йник «фермер»
ода́йничка «дружина одайника»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
отағ «намет, вогнище, житло; кімната» азербайджанська
отаӄ «намет, вогнище, житло; кімната» азербайджанська
одая́ «кімната» болгарська
о́да гагаузька
ot «рід, плем’я, община, на ція, держава» калмицька
ода «тс.» караїмська
ода «тс.» кримсько-татарська
одаjа македонська
ода́е «кімната; загін для худоби, вівчарня» молдавська
Otag монгольська
oda «кошара» польська
odа́ie «тс.» румунська
о̏даjа «тс.» сербохорватська
otok тунгуська
oda «кімната» турецька
отағ «намет, вогнище, житло; кімната» турецька
отаӄ «намет, вогнище, житло; кімната» турецька
отағ «намет, вогнище, житло; кімната» туркменська
отаӄ «намет, вогнище, житло; кімната» туркменська
ота- «зігріватися, розпалювати дрова» тюркські
«зігріватися, розпалювати дрова» тюркські
та «зігріватися, розпалювати дрова» тюркські
ода «тс.» уйгурська
отағ «намет, вогнище, житло; кімната» уйгурська
отаӄ «намет, вогнище, житло; кімната» уйгурська
odaj «хутір» українська
odar «притулок для овець» чуваська
üt «нора» якутська
отағ «намет, вогнище, житло; кімната» ?
отаӄ «намет, вогнище, житло; кімната» ?
от-/*о:т- «розпалювати вогонь» ?
öj ?
ov ?
ev ?
ot ?
ut ?
üt «копати, заглиблювати, яма, заглиблення» ?
otug ?
otoh «табір» ?
oda «кошара» ?

мар'я «братки (фіалка триколірна), Viola tricolor L.» (бот.)

результат скорочення назви [Іван та Мар’я] «тс.», очевидно, запозиченої з російської мови;
р. Иван-да-Марья утворено з особових імен Ива́н та Ма́рья (пор. укр. брат із сестро́ю, брат та сестра́, р. брат с сестро́ю, бр. братсястра «тс.»);
аналогічні польські та російські ботанічні назви різних рослин (п. marja, р. [ма́рья]) пов’язані з цим же іменем, але вмотивовані інакше;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Иван-да-Марья (пор. укр. брат із сестро́ю, брат та сестра́, р. брат с сестро́ю, бр. братсястра «тс.») російська
Ива́н (пор. укр. брат із сестро́ю, брат та сестра́, р. брат с сестро́ю, бр. братсястра «тс.») російська
Ма́рья (пор. укр. брат із сестро́ю, брат та сестра́, р. брат с сестро́ю, бр. братсястра «тс.») російська
Іван «тс.» ?
та «тс.» ?
Мар'я «тс.» ?

ми (особовий займ. 1 ос. мн., наз. в.)

псл. my з кореневим приголосним m-, що протистоїть приголосному n- в yсix непрямих відмінках (nаsъ і т. д.);
цю особливість іноді пояснюють впливом дієслівних закінчень 1-ї ос. мн. іє. -mes/-mos (пор. несемо, беремо);
так само в лит. лтс. mẽs, прус. mes, вірм. mek‘ «тс.»;
головний у в псл. mу (замість очікуваного mе) пояснюється впливом займенника vy ( ‹*vōs) і форми знах. в. мн. ny (‹*nōs) «нас»;
р. бр. др. мы, п. ч. слц. вл. нл. ту, болг. [ми], ниc, єхв. мȗ, слн. mí, стсл. мы;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мы білоруська
ми болгарська
ту верхньолужицька
mek' «тс.» вірменська
мы давньоруська
mẽs латиська
mẽs литовська
ту нижньолужицька
-mes/-mos (пор. несемо, беремо) осетинська
ту польська
my праслов’янська
(замість очікуваного mе)( ‹*vōs) праслов’янська
mes прусська
мы російська
ту словацька
словенська
мы старослов’янська
ниc українська
ту чеська
n- (nаsъ і т. д.) ?
-mes/-mos (пор. несемо, беремо) ?
-mes/-mos (пор. несемо, беремо) ?
ny «нас» (‹*nōs) ?
ny «нас» (‹*nōs) ?
ny «нас» (‹*nōs) ?
мȗ ?

о́ний «той, інший; той самий» (заст.)

псл. onъ-jь, похідне утворення (членна форма) із займенниковим компонентом j(ь) від вказівного займенника onъ «тс.», паралельне tъ-jь, укр. той;
р. о́ный, др. онъ(и) «той», ч. ст. onej, vonej, болг. о́ня (ст. оный), м. оноj, схв. о̀на̄j «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
о́ня (ст. оный) болгарська
онъ(и) «той» давньоруська
оноj македонська
onъ-jь праслов’янська
о́ный російська
j «тс.» сербохорватська
той українська
onej чеська
vonej чеська
onъ «тс.» ?
onej ?
vonej ?

ру́та «Ruta L.» (бот.)

запозичення з латинської мови;
лат. rūta «тс.» походить від гр. ῥῡτή «тс.», етимологічно неясного;
р. ру́та, бр. ру́та «рута», [руцвянка] «рутвиця вузьколиста, Thalictrum angustifolium», п. ruta, [rutka] «рутвиця», слц. вл. нл. ruta, ч. routa, ст. rúta «рута», kozi routa «козлятник», схв. ру̏та, слн. rútica «рута»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рута́вка «козлятник лікарський, Galega officinalis»
ру́твиця «Thalictrum L.»
рутвя́ни́й
ру́тиця «Thalictrum aquilegiaefolium»
рути́чка «рівноплідник рутвицевий, Isopyrum thalictroides»
руті́вка «тс.»
ру́тка «Fumaria L.»
ру́товий
ру́тові
рутовка «козлятник лікарський»
рутя́вий «рутяний»
рутя́ни́й
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ру́та «рута» білоруська
руцвянка «рутвиця вузьколиста, Thalictrum angustifolium» білоруська
ruta верхньолужицька
ῥῡτή «тс.» грецька
rūta «тс.» латинська
ruta нижньолужицька
ruta польська
rutka «рутвиця» польська
ру́та російська
та сербохорватська
ruta словацька
rútica «рута» словенська
routa чеська
rúta «рута»«козлятник» чеська

сабанту́й «народне свято у башкирів і татар з нагоди закінчення весняних польових робіт; жорстокий бій»

через російське посередництво запозичено з татарської і башкирської мов;
тат. сабан туе (народне свято) складається з основ сабан «плуг» і туе (туй) «бенкет, свято», спорідненого з каз. кирг. той «тс.»;
р. бр. сабанту́й;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сабанту́й білоруська
той «тс.» казахська
той «тс.» киргизька
сабанту́й російська
сабан «плуг» (народне свято) татарська
туе «плуг» (народне свято) татарська
сабан «плуг» (народне свято) татарська
туе «бенкет, свято» (туй) татарська
туй татарська

сі́тий «цей»

складне утворення з основ займенників сей і той, що виступають тут у характерних для деяких білоруських говорів звукових формах сі (‹ сій) і тий;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сей ?
той ?
сі (‹ сій) ?

сму́та «сум, журба; збентеження; (заст.) заколот, розбрат, чвари»

псл. sъmǫta «збурення», sъmǫtiti «збурити; скаламутити», пов’язане чергуванням голосних із sъmęsti (‹*sъmętti) «привести в рух, збурити, скаламутити; збентежити, злякати», утвореного за допомогою префікса sъ- «з-», який не змінився в з-, від дієслова męsti (*mętti) «збурювати, мутити»;
р. сму́та «заколот, розруха; розбрат; збентеження», сму́тный «неясний, невиразний, туманний; неспокійний; сумний, смутний», бр. сму́та «збентеження, хвилювання; (заст.) заколот», сму́тны «сумний, смутний; неспокійний (про часи); невиразний», др. смутъ «занепокоєння», смутити «збентежити; викликати заколот», п. smutny «сумний, смутний», smętny, ч. smutnó, слц. smutnó «тс.», smut «смуток», smuta «тс.», болг. смъ́тен «невиразний, неясний», м. смут «заколот; збентеження», схв. сму̏та «заметіль», сму̀тња «підступи, інтриги; розбрат; заколот», стсл. съмѫтьнъ «збентежений, тривожний», съмѫтити «привести в рух, зворушити, збурити; збентежити, злякати», съмѫтити сѧ «злякатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

засму́чений
засму́чення
смути́ти
сму́тість
смуткува́ти
смутли́вий «засмучений»
смутни́й
смутні́ти
сму́ток
смутува́ти «смуткувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сму́та «збентеження, хвилювання; (заст.) заколот» білоруська
смъ́тен «невиразний, неясний» болгарська
смутъ «занепокоєння» давньоруська
смут «заколот; збентеження» македонська
smutny «сумний, смутний» польська
smętny «сумний, смутний» польська
sъmǫta «збурення» праслов’янська
сму́та «заколот, розруха; розбрат; збентеження» російська
та «заметіль» сербохорватська
smutnó «тс.»«смуток»«тс.» словацька
smut «тс.»«смуток»«тс.» словацька
smuta «тс.»«смуток»«тс.» словацька
съмѫтьнъ «збентежений, тривожний» старослов’янська
сму́тный «неясний, невиразний, туманний; неспокійний; сумний, смутний» українська
сму́тны «сумний, смутний; неспокійний (про часи); невиразний» українська
смутити «збентежити; викликати заколот» українська
сму̀тња «підступи, інтриги; розбрат; заколот» українська
съмѫтити «привести в рух, зворушити, збурити; збентежити, злякати» українська
съмѫтити сѧ «злякатися» українська
smutnó чеська
sъmǫtiti «збурити; скаламутити» ?
sъ- «з-» ?

пакто́й «після того, потім»

очевидно, складне слово, утворене з частки пак та займенникового компонента той (можливо, редукованого тоді);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пак (можливо, редукованого тоді) українська
той (можливо, редукованого тоді) українська

сюї́та «музичний твір з кількох самостійних частин, об’єднаних спільним художнім задумом»

запозичене з французької мови;
фр. suite «сюїта; послідовність» виникло з нар.-лат. *sequita (‹ лат. secūta) «яка йде слідом», дієприкм. жін. р. від sequere (лат. sequī) «іти слідом», спорідненого з дінд. sácatē, sáścati «супроводжує, іде слідом», ав. hačaiti «тс.», тох. А säk- «іти слідом», лит. sèkti «тс.», очевидно, також псл. sočiti «стежити, сочити»;
р. болг. сюи́та, бр. сюі́та, п. слц. suita, ч. suita, svita, м. суи́та, схв. суи̏та, слн. suíta;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hačaiti «тс.» авестійська
сюі́та білоруська
сюи́та болгарська
sácatē давньоіндійська
sèkti «тс.» литовська
суи́та македонська
*sequita «яка йде слідом» (‹ лат. secūta) народнолатинська
suita польська
sočiti «стежити, сочити» праслов’янська
від sequere «іти слідом» (лат. sequī) російська
сюи́та російська
та сербохорватська
suita словацька
suíta словенська
suite «сюїта; послідовність» французька
suita чеська
svita чеська
від sequere «іти слідом» (лат. sequī) ?
від sequere «іти слідом» (лат. sequī) ?
sáścati «супроводжує, іде слідом» ?
А säk- «іти слідом» ?

прито́мок «прізвисько»

очевидно, результат видозміни слова [придо́мок] «прізвисько», зближеного із займенником той (те);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
придо́мок «прізвисько» ?
той (те) ?

тадь «адже, так Шейк, Нед, ВеУг; отож О»

результат скорочення [та́дьже] «адже» Шейк, що є варіантом [та́дже] «тс.» Шейк, утвореного внаслідок злиття та і адже́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тат «адже»
тать «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
та́дьже «адже» українська
та́дже «тс.» українська
та українська
адже́ українська

таж

результат злиття та і ж, же;
пор. але ж;
п. [taż, taże] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

та́же́ «таж»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
taż «тс.» польська
taże «тс.» польська
та українська
ж українська
же українська
але ж українська

та́ндем

запозичення з англійської мови;
англ. tandem «розташування один за одним; тандем» походить від лат. tandem (*tamdem) «нарешті, кінець кінцем», що складається з tam «так, настільки», спорідненого з дінд. tád «те», ав. tat «тс.», тох. В te «це», лит. tàs «той», псл. *tъ «тс.», укр. той, і частки на означення тотожності -dem, пов’язаної з dē «з; від; про; з приводу, щодо; згідно», спорідненого з дірл. dī (de) «з; від», дкімр. di, кімр. у, корн. the, брет. di «тс.»;
р. болг. та́ндем, бр. тандэ́м, п. ч. слц. вл. tandem, схв. тандем, слн. tándem;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tat «тс.» авестійська
tandem «розташування один за одним; тандем» англійська
тандэ́м білоруська
та́ндем болгарська
di «тс.» бретонська
тандем верхньолужицька
tád «те» давньоіндійська
«з; від» (de) давньоірландська
de давньоірландська
di давньокімрська
у кімрська
the корнська
tandem «нарешті, кінець кінцем» (*tamdem) латинська
-dem латинська
«з; від; про; з приводу, щодо; згідно» латинська
*tamdem латинська
tàs «той» литовська
тандем польська
*tъ «тс.» праслов’янська
та́ндем російська
тандем словацька
tándem словенська
той українська
тандем чеська
tam «так, настільки» ?
te «це» ?

та́ну-та́ну (вигук -- у веснянці)

очевидно, результат поєднання сполучника та і вигука ну, пор. [тану́-тану́] (вигук) «ну» Нед;
можливо, зближене з [да́на] (рефрен у піснях) і з та́не́ць, тано́к, танцюва́ти, пор. п. [tanu tanu] (дит.) «танцювати; танець»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tanu tanu «танцювати; танець» (дит.) польська
та українська
ну українська
тану́-тану́ «ну» (вигук) українська
да́на (рефрен у піснях) українська
тано́к українська
танцюва́ти українська
та́не́ць українська

та́то

псл. tаta з дитячого лепету, паралельне дінд. tatáḥ «тато», tā́tаḥ «тато, син, милий», гр. τέττα, τάτᾱ (клична форма) «батько», лат. tаta «тато», корн. tаt, лит. tė˜tis, tė˜tė, лтс. tētis, tēte «тс.», прус. thetis «дідусь»;
р. бр. та́та, п. слц. нл. tata, tatо, ч. táta, вл. tata, болг. м. та́те, та́тко, схв. та̏та, та́та, слн. táta, tátek, стсл. тата;
Фонетичні та словотвірні варіанти

та «тс.» (клична форма)
та́та «тато»
та́тко «тато О; священик»
татува́ти «бути татом, мати дітей»
тату́льо
тату́нь
тату́ньо
тату́ньцьо
тату́няти «часто вживати слово татуньо»
тату́сь
тату́сьо
тату́ся
тату́хна
тату́хно
та́тц(ь)о
Етимологічні відповідники

Слово Мова
та́та білоруська
та́те болгарська
та́тко болгарська
tata верхньолужицька
τέττα грецька
τάτᾱ «батько» грецька
tatáḥ «тато» давньоіндійська
tā́tаḥ «тато, син, милий» давньоіндійська
tаt корнська
tаta «тато» латинська
tētis латиська
tēte «тс.» латиська
tė˜tis литовська
tė˜tė литовська
та́те македонська
та́тко македонська
tata нижньолужицька
tatо нижньолужицька
tata польська
tatо польська
tаta праслов’янська
thetis «дідусь» прусська
та́та російська
та̏та сербохорватська
та́та сербохорватська
tata словацька
tatо словацька
táta словенська
tátek словенська
тата старослов’янська
táta чеська

ти «чи»

псл. ti‹*tei (первісно форма місцевого відмінка однини від (*tъ «той»);
споріднене з лит. teĩ..., teĩ «як ..., так і», teĩp «так», taĩ «це, те», гот. þеі «що, щоб»;
р. [ти], бр. ці, п. ст. сі, стсл. ти «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ті
ці «тс.»бр.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ці білоруська
þеі «що, щоб» готська
teĩ..., teĩ литовська
teĩp «так» литовська
taĩ «це, те» литовська
сі (ст.) польська
ti (первісно форма місцевого відмінка однини від (*tъ «той») праслов’янська
*tei праслов’янська
ти російська
ти «тс.» старослов’янська

ти́хий

псл. tixъ «тихий», пов’язане чергуванням голосних з tuxnǫti «тухнути», těšiti «тішити»;
здебільшого зіставляється з прус. teisi «честь», teisingi «гідний, достойний», teisiskan «поважність», лит. teisùs «справедливий», tiesá «правда», tiẽsti «направляти, випрямляти», ірл. toisc «потреба, бажання»;
первісне значення – «простий, прямий, рівний», звідки «слухняний, покірний, тихий», пор. іт. piano «плоский, рівний; тихий»;
пов’язується також (Machek ESJČ 643) з лит. tylùs «тихий», tylėˊti «мовчати», tìlti «затихати; замовкати, змовкати», лтс. stilt «заспокоїтися», нім. англ. still «тихий»;
викликають сумнів зіставлення з дінд. tūṣṇīˊm «тихо» (Zubatý ВВ 17, 326; Младенов 634);
р. ти́хий, бр. ці́хі, др. тихъ, тихыи, п. cichy, ч. слц. tichý, вл. ćichi, нл. śichy, полаб. taiхˊě, болг. м. тих, схв. ти̏х, слн. tíh, стсл. тихъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

втиха́ти «утихати»
вти́хли́й «тихий, спокійний»
за́тиш
зати́ша «тиша»
за́тишина «затишок»
зати́шни́й
за́ти́шок
зати́шшя
надтиха́ти
невтиши́мий
невти́шний
отиха́ти «утихомирюватися, лягати»
потихе́нько
потихе́ньку
потихе́сеньку
потихи «потиху»
поти́хо
потихо́ня «тихоня»
поти́ху
поти́хше
прети́хий «дуже тихий, спокійний»
притиха́ти
прити́хлий
прити́хти
прити́шений
прити́ши́ти
спідти́ха
спідти́шка
сти́ха
стиха́ти
стихача́
стихе́нька
сти́хлий
стиша́ти
сти́шитися «стихнути, притихнути»
стиші́ти «стихнути»
сти́шка
сти́шувати
сути́хти «стихнути»
тихе́нький
тихі́шати
ти́хнути
ти́хо «повільно»
ти́хо́нько «тихенько»
тихо́ня
тиху́тко «тс.»
тихце́м
ти́хшати
ти́ша
тиша́к «гарна, тиха погода»
тишина́
тиши́ти «тихомирити, створювати тишу»
тишко́
ти́шком
тишкува́тися «шептатися?»
утиха́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
still «тихий» англійська
ці́хі білоруська
тих болгарська
ćichi верхньолужицька
tūṣṇīˊm «тихо» давньоіндійська
тихъ давньоруська
тихыи давньоруська
toisc «потреба, бажання» ірландська
piano «плоский, рівний; тихий» італійська
stilt «заспокоїтися» латиська
teisùs «справедливий» литовська
tiesá «правда» литовська
tiẽsti «направляти, випрямляти» литовська
tylùs «тихий» литовська
tylėˊti «мовчати» литовська
tìlti «затихати; замовкати, змовкати» литовська
тих македонська
śichy нижньолужицька
still «тихий» німецька
taiхˊě полабська
cichy польська
tixъ «тихий» праслов’янська
tuxnǫti «тухнути» праслов’янська
těšiti «тішити» праслов’янська
teisi «честь» прусська
teisingi «гідний, достойний» прусська
teisiskan «поважність» прусська
ти́хий російська
ти̏х сербохорватська
tichý словацька
tíh словенська
тихъ старослов’янська
tichý чеська

тмій «тому, для того» (спол.)

очевидно, пов’язане з тому́;
характер зв’язку неясний;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тому́ українська

тото́жний

запозичення з чеської мови;
ч. totožný «ідентичний» утворено в XIX ст. від займенника totéž «те саме» (із сполучення to též, букв. «то теж») або на основі р. тот же «той же», де займенники to, тот відповідають укр. той, а частка žе, жеукр. же;
слц. totožný;
Фонетичні та словотвірні варіанти

отото́жнити
утото́жнюва́ти «ототожнювати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тот же «той же» російська
тот російська
же російська
totožný словацька
той українська
же українська
totožný «ідентичний» чеська
totéž «те саме» (із сполучення to též, букв. «то теж») чеська
to též чеська
to чеська
žе чеська

тузе́мець «тубілець»

складне утворення з основ ту-, що виступає в той, тут, і зем-, наявної в земля́;
р. тузе́мец, др. тъземьць, тоземьць (також у значенні «іноземець»), р.-цсл. сєзємьць, п. tuziemiec, ч. tuzemec, цсл. тузємьць;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тузе́мка
тузе́мний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тъземьць давньоруська
тоземьць (також у значенні «іноземець») давньоруська
tuziemiec польська
тузе́мец російська
сєзємьць русько-церковнослов’янська
ту- українська
той українська
тут українська
зем- українська
земля́ українська
тузємьць церковнослов’янська
tuzemec чеська

тя «тебе»

псл. tę, коротка (енклітична) форма знахідного відмінка однини особового займенника ty «ти»;
відповідає прус. tien «тебе», дінд. tvām, ав. ϑwąm, дперс. ϑuvām;
іє. *tē-m/te;
р. [тя], бр. [ця], др. тя, п. cię, ч. tě, слц. t’a, вл. će, нл. śi, болг. м. схв. те, слн. tе, стсл. тѧ;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ϑwąm авестійська
ця білоруська
те болгарська
će верхньолужицька
tvām давньоіндійська
ϑuvām давньоперська
тя давньоруська
*tē-m/te індоєвропейська
те македонська
śi нижньолужицька
cię польська
праслов’янська
ty «ти» праслов’янська
tien «тебе» прусська
тя російська
те сербохорватська
t'a словацька
словенська
тѧ старослов’янська
чеська

юта «джут, Corсhorus L.» (бот.)

запозичення з німецької мови;
н. Jute «джут» походить від англ. jute «тс.», в основі якого лежить гінді jhuta «хвилястий, кучерявий», дінд. jáṭā «кучерявий»;
назва мотивується покрученим коренем рослини;
п. ч. слц. juta, болг. ю́та, м. jута, схв. jу̏та, слн. júta «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
jute «тс.» англійська
ю́та болгарська
jáṭā «кучерявий» давньоіндійська
jута македонська
Jute «джут» німецька
juta польська
та сербохорватська
juta словацька
júta «тс.» словенська
juta чеська
jhuta «хвилястий, кучерявий» ?

що (займ., спол.)

псл. čьto;
утворилося поєднанням займенника *čь «що», збереженого в укр. [нич] «нічого», із займенником to, с. р. від *tъ, укр. той;
укр. що, як на це вказують дані українських і російських говірок, розвинулося з др. чьто;
сумнівне виведення укр. що (Соболевский Лекции 108, 202) від *čьso, *česo (род. в. одн. займенника *čьto), що лежить в основі п. со (‹ czso), ч. co (‹ čso), слц. [(сх.) со], нл. со, полаб. сü;
р. что (фонет. што), [штё, ште, шта, що, щё], бр. што, др. чьто «що» (займ., спол.), п. со, ст. czso (займ.), [со] (спол.), ч. со, ст. čso (займ.), слц. čо, [(сх.) со], вл. što «щo», нл. со, полаб. cü (‹ *čьso) (займ.), болг. що (фонет. што), м. што «тс.», схв. што̏ (займ., спол.), стсл. чьтî «що» (займ.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

шо «що»
шо́кати
што «тс.»
що́кати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
што білоруська
що (фонет. што) болгарська
što «щo» верхньолужицька
чьто давньоруська
чьто «що» (займ., спол.) давньоруська
што «тс.» македонська
со нижньолужицька
со нижньолужицька
сü полабська
(‹ *čьso)(займ.) полабська
со (‹ czso) польська
со польська
čьto праслов’янська
від російська
что (фонет. што) російська
што̏ (займ., спол.) сербохорватська
(cх.) со словацька
čо словацька
чьтî «що» (займ.) старослов’янська
нич «нічого» українська
той українська
що українська
що українська
штё українська
ште українська
шта українська
що українська
щё українська
со (спол.) українська
со (сх.) українська
co (‹ čso) чеська
со чеська
*čь «що» ?
від ?
*česo (род. в. одн. займенника *čьto) ?
czso (займ.) ?
čso (займ.) ?

че́рта́ «риса»

псл. *čr̥ta, пов’язане з псл. *čersti (‹ *čert-ti), *čr̥tǫ «різати»;
спорідненe з лит. kirtà «удар», kir̃sti «рубати, бити», kir̃tis «удар», дінд. kṛtíṣ «ніж», kṛ́tā «розколина, тріщина», kártati «ріже», лтс. cìrst «рубати», ав. karǝta- «тс.», алб. geth (‹ *kertō) «стрижу», оск. cortex «кора»;
іє. *ker-t- «різати»;
р. черта́ «риса; [різець]», черти́ть «креслити», бр. чарці́ць «тс.», болг. черта́ «риса», черта́я «креслю», м. црта «риса; (він) креслить», схв. цр̏та «риса», цр̏тати «креслити», слн. čŕta «риса, лінія», čŕtati «креслити», стсл. чрьта «риса, лінія»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

о́черт «коло»
очерта́ти «описувати»
о́черти «риси»
очерто́во «колом»
о́чертом «тс.»
про́черть «прогалина, галявина»
черсти
черта́к «прикордонний вартовий пост»
черта́стий
черте́ж «вирубка, цілина; сіножать»
черти́на «ескіз»
черти́нка «риска»
че́рти́ця «дерево з обдертою корою»
черті́ж «вирубка, цілина; сіножать»
че́ртка «риска»
черткува́ти «штрихувати»
черто́ваний «штрихований»
че́рточка «вібріон» (біол.)
черточкува́ти «пунктувати»
чертува́тися «малюватися»
черть «риска, лінія»
черть «штрих, лінія»
черть «вигук на позначення удару»
черча́стий «смугастий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
karǝta- «тс.» авестійська
geth «стрижу» (‹ *kertō) албанська
чарці́ць «тс.» білоруська
черта́ «риса» болгарська
kṛtíṣ «ніж» давньоіндійська
*ker-t- «різати» індоєвропейська
cìrst «рубати» латиська
kirtà «удар» литовська
црта «риса; (він) креслить» македонська
cortex «кора» оскська
*čr̥ta праслов’янська
*čersti (‹ *čert-ti) праслов’янська
черта́ «риса; [різець]» російська
та «риса» сербохорватська
čŕta «риса, лінія»«креслити» словенська
čŕtati «риса, лінія»«креслити» словенська
чрьта «риса, лінія» старослов’янська
черти́ть «креслити» українська
черта́я «креслю» українська
тати «креслити» українська
*čr̥tǫ «різати» ?
kir̃sti «рубати, бити» ?
kir̃tis «удар» ?
kṛ́tā «розколина, тріщина» ?
kártati «ріже» ?

че́та́ «загін; взвод»

псл. četa, форма жін. р. до četъ «число; парне число», похідне від псл. čisti/čitati (čьtǫ) «лічити, рахувати»;
суто слов’янське утворення, однак, традиційно зіставляється з лат. caterva «натовп, загін», ірл. cethern «тс.», умбр. kateramu (Фасмер IV 351; Черных II 386–387; Sł. prasł. II 178–179; Machek ESJČ 101; Skok I 314–315; Bezlaj ESSJ I 80; Bezzenberger BB 16, 240; Bern. I 152–153; Stokes 76; Kretschmer KZ 31, 378–379; Ernout–Mеillet I 188);
ще сумнівніша спроба зближення з др. укр. кото́ра «чвара, розбрат» (Vaillant RÅS 19, 106);
потребує глибшої аргументації (Lamprecht Sborník FFBrU III 7) відокремлення від решти слов’янських відповідників р. чета́ «пара», чёт(ный) «парне число», слц. cet «тс.» як слів, що постали під фіно-угорським впливом, пор. уг. kettő (két) «два»;
р. че́та́ «загін; пара; рівня», бр. [чата́] «частка; пара, рівня», др. чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники», ч. četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови), болг. че́та «загін», м. чета «загін; рота», схв. че̏та «загін, військо», слн. čéta «загін; група бандитів», цсл. чeта «фаланга, колона», стсл. съчeтати «поєднувати, сполучати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

почет
при́че́т «церковні служителі (священик, диякон і ін.)»
приче́тен
приче́тний
приче́тник «молодий член церковного причету»
приче́тність
причт «тс.»
чета́р «лейтенант»
че́тник «член чети»
чота́ «взвод»
чота́р «взводний; лейтенант» (іст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чата́ «частка; пара, рівня» білоруська
че́та «загін» болгарська
кото́ра «чвара, розбрат» давньоруська
чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники» давньоруська
cethern «тс.» ірландська
caterva «натовп, загін» латинська
чета «загін; рота» македонська
četa праслов’янська
čisti/čitati «лічити, рахувати» (čьtǫ) праслов’янська
до četъ «число; парне число» російська
чета́ «пара» російська
че́та́ «загін; пара; рівня» російська
та «загін, військо» сербохорватська
cet «тс.» словацька
čéta «загін; група бандитів» словенська
съчeтати «поєднувати, сполучати» старослов’янська
kettő «два» (két) угорська
кото́ра «чвара, розбрат» українська
kateramu умбрська
чeта «фаланга, колона» церковнослов’янська
četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови) чеська
до četъ «число; парне число» ?
чёт(ный) «парне число» ?
kettő «два» (két) ?

ця́та́ «пляма; крапка; крапля СУМ, Нед; [дещиця, дрібка ВеЗн]»

давнє запозичення, найвірогідніше, з готської мови;
гот. kintus «гріш, шеляг» походить від нар.-лат. centus «вид римської дрібної монети», що виникло внаслідок скорочення лат. centēsimus «сотий (сота частина грошової одиниці)» або centenionālis «вид дрібної римської монети», похідних від лат. centum «сто»;
пов’язання нар.-лат. centus з лат. quīntus «п’ятий» (Kiparsky GLG 109–110) або з лат. cinсtum «пояс» (Knutsson ZfSlPh 15, 130–132) малоймовірні;
р. ца́та «прикраса ікони; дрібна монета», др. цата «дрібна монета; прикраса», п. cętka (› cęta) «цята», ч. ceta, cetka «блискітка; дрібничка», ст. cěta «дрібна монета», схв. ст. це̏та, стсл. цѧта «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

неця́т «зовсім нічого»
по́цят «щось особливо гарне»
цят «дещиця, дрібка»
цята́тий «строкатий, крапчастий»
цяти́на
цяти́нка
ця́тка «тс. СУМ; кусочок перламутру, вжитий для інкрустації порохівниці; вид орнаменту на одвірках і лутках Г»
цятка́стий
цятка́тий «тс.»
ця́тку «трішки»
цяткува́ти «покривати цятками, мережити, робити строкатим»
ця́тнути «капнути»
ця́ту «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kintus «гріш, шеляг» готська
цата «дрібна монета; прикраса» давньоруська
centēsimus «сотий (сота частина грошової одиниці)» латинська
centum «сто» латинська
quīntus «п’ятий» латинська
cinсtum «пояс» латинська
centus «вид римської дрібної монети» народнолатинська
centus народнолатинська
cętka «цята» (› cęta) польська
ца́та «прикраса ікони; дрібна монета» російська
та сербохорватська
цѧта «тс.» старослов’янська
ceta «блискітка; дрібничка» чеська
cetka «блискітка; дрібничка» чеська
centenionālis «вид дрібної римської монети» ?
cěta «дрібна монета» ?
та ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України