ТЕРНУ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: добре, як голому в терну

Правильніше: на вербі груші, на терні помаранчі

Правильніше: тернистим шляхом до зірок; крізь терня до зірок

Правильніше: терен

Правильніше: шлях заріс терном

Правильніше: шлях заріс терном

Правильніше: терен

Замініть іменник поприще, якщо мовиться про сферу дільності, на стилістично кращий варіант: нива, поле, терен, арена.

Пише Еміл Локотош (вул. Маяковського, 8, кв. 4): «Оце почув по радіо фразу «На теренах Київщини». Думаю, що теренів в області багато, адже ця рослина росте повсюди. А тут малося на увазі: «На землях Київщини». Хто і навіщо впроваджує у вжиток терен у значенні земля, слова кляса, доляр, діялог, плян, Говерля та подібні до них, які псують мову моїх батьків, мою мову? Чи подобаються вам слухавка (телефонна трубка), шпиталь (госпіталь)? Чого весь світ пише експрес із двома с у кінці слова, а Україна – з одним? Виходить, прагнемо до Європи, а пишемо як заманеться.
Відповідаємо. Терен походить від французького terrain (місцевість), те саме, що й територія (обидва слова зводяться до латинського terra – земля). У цьому, а також у переносному значенні (основа розвитку чогось) його фіксує 11-томний академічний Словник українського мови. Тож можна сказати: «На теренах Київщини», цебто на її території, землях.
За українським правописом 1928 року, яким до 1939-го користувалася Галичина і послуговується досі західна діаспора, належить вживати не клас, а кляса (бо в мові-першоджерелі це слово жіночого роду), лямпа, доляр, плян, діялог тощо. На думку деяких мовознавців, таке написання цілком природне, оскільки воно відбиває фонетичні особливості нашої мови, а не нав'язані їй риси чужих мов. Однак є на цю проблему й інший погляд, його дотримується, зокрема, автор листа Еміл Локотош.
Слово слухавка, про яке він згадує, штучне, надумане, як раніше сказали, «коване». Поза всяким сумнівом, воно не приживеться в літературній мові, як не прижилося свого часу міроприємство (захід), а тепер – і «свіжа» калька з російської зрідні.
Наш дописувач чи забув, чи не знає, що в українській мові приголосні у словах іншомовного походження, за винятком географічних, особових та інших власних назв, звичайно не подвоюються. Тому й пишемо експрес із одним с.