СУТЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
увійти в курс діла
Правильніше:
збагнути суть справи; розібратися в суті
Мова – не калька: словник української мови
по своїй суті
Правильніше:
своєю суттю
Мова – не калька: словник української мови
за суттю (сутністю) чи по суті?
За суттю – невдалий варіант нашого ж вислову по суті. Українці мають на нього такі самі права, як і росіяни (по существу). Адже кажемо: ділити по справедливості, видно пана по халявах, катюзі по заслузі, отже, й по суті для нас не чуже.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
существо, говорячи по существу
Правильніше:
суть
кажучи по суті
кажучи по суті
Словник-антисуржик.
суть діла
Правильніше:
суть справи
Мова – не калька: словник української мови
смисл
Правильніше:
рація; сенс; суть; сутність; єство; внутрішня природа; раціональне зерно
Мова – не калька: словник української мови
сенс
Правильніше:
глузд; рація; суть; зміст
Мова – не калька: словник української мови
розкривати (з'ясовувати) суть якої-небудь справи
Правильніше:
розмотувати клубок (клубка)
Мова – не калька: словник української мови
ось де собака заритий
Правильніше:
так от у чім сила, що кобила сива; так от у чім сила (суть); ось де притичина (заковика); видно, де дно
Мова – не калька: словник української мови
осмислити суть справи
Правильніше:
збагнути (осягнути, з'ясувати, усвідомити) суть справи; увійти в суть справи
Мова – не калька: словник української мови
не добиратися (не доходити) до суті справи
Правильніше:
та навколо)
Мова – не калька: словник української мови
не вникаючи в суть справи; не задумуючись
Правильніше:
одним розчерком пера
Мова – не калька: словник української мови
довго і багато говорити не по суті справи
Правильніше:
тягти волинку
Мова – не калька: словник української мови
добратися до суті
Правильніше:
дорозумітися
Мова – не калька: словник української мови
дивитися в суть справи
Правильніше:
дивитися в корінь справи
Мова – не калька: словник української мови
говорити, оминаючи суть справи
Правильніше:
ходити кругами
Мова – не калька: словник української мови
говорити про суть справи не зразу
Правильніше:
почати здалека
Мова – не калька: словник української мови
говорити не по суті
Правильніше:
травити баланду
Мова – не калька: словник української мови
говорити діло
Правильніше:
казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі
Мова – не калька: словник української мови
глибоко не вникати в суть чого-небудь
Правильніше:
скакати по верхах
Мова – не калька: словник української мови
вникати
Правильніше:
вдумуватися; добиратися до суті; заглиблюватися; вникати з головою; розбирати на всі боки
Мова – не калька: словник української мови
суть життя
Правильніше:
сенс життя
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Дієвідміна слів дати, їсти, відповісти, розповісти, бути
Дієслова в другій особі однини теперішнього часу та в майбутньому часі доконаного виду мають закінчення -еш (-єш), -иш (-їш): хочеш, будуєш, вариш, гоїш, захочеш, збудуєш, звариш, загоїш. Виняток становлять дієслова дати, їсти, відповісти, розповісти: ти даси, їси, відповіси, розповіси, а не даш, їш, відповіш, розповіш, як то часом, надто в західних областях України, кажуть.
Дієслово бути має в усіх особах однини й множини форму є: «Зазнаю чужої сторони, яка вона є» (Марко Вовчок); «Ви є у нас від самого царя настановлені» (Г. Квітка-Основ'яненко). Іноді для першої й третьої особи однини вживають форми єсть: «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була» (П. Тичина); «Коли в чоловіка хліба єсть достаток, то в нього в дому всякий буває статок» (М. Номис). У сучасній українській літературній мові звичайно випускають форми є, єсть у складеному присудку: я — учень V класу, ти мені — родич, він тобі — товариш, — залишаючи їх тільки тоді, коли треба надати фразі врочистого тону: «Я єсть народ».
Форми для другої особи однини єси й третьої особи множини суть — архаїчні. Форма суть трапляється в південно-західних діалектах. В українській класичній літературі цих форм уживали тоді, коли було треба надати фразі врочистості або іронії: «Як справді кохаєш, як вірний єси, мені серце неньки живе принеси» (М. Вороний).
Дієслово бути має в усіх особах однини й множини форму є: «Зазнаю чужої сторони, яка вона є» (Марко Вовчок); «Ви є у нас від самого царя настановлені» (Г. Квітка-Основ'яненко). Іноді для першої й третьої особи однини вживають форми єсть: «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була» (П. Тичина); «Коли в чоловіка хліба єсть достаток, то в нього в дому всякий буває статок» (М. Номис). У сучасній українській літературній мові звичайно випускають форми є, єсть у складеному присудку: я — учень V класу, ти мені — родич, він тобі — товариш, — залишаючи їх тільки тоді, коли треба надати фразі врочистого тону: «Я єсть народ».
Форми для другої особи однини єси й третьої особи множини суть — архаїчні. Форма суть трапляється в південно-західних діалектах. В українській класичній літературі цих форм уживали тоді, коли було треба надати фразі врочистості або іронії: «Як справді кохаєш, як вірний єси, мені серце неньки живе принеси» (М. Вороний).
По самій своїй суті
Правильніше:
Самою своєю суттю; у самій своїй суті
Проявляється суть
Правильніше:
Виявляється суть
Близоруке бачення суті
Правильніше:
Короткозоре бачення суті
Суть життя
Правильніше:
Сенс життя