СУТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
суть
розвинулося з книжного суть «вони є», форми 3-ї ос. мн. теп. ч. дієслова быти «бути» (др. суть, п. są, ч. jsou, ст. jsú, слц. sú, вл. нл. su, болг. са, схв. су, jècy, слн. so, стсл. сѫтъ);
псл. sǫtь «вони є», споріднене з лат. sunt «тс.», іє. *s-onti;
містить ступінь редукції кореня *es-, пор. єсть;
р. суть «суть», бр. су́тнасць «тс.», др. сутьство «єство, природа», стсл. сѫтьство «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відсу́тній
посу́тній
прису́тній
су́тий
«справжній; [існуючий; істотний Нед]»
су́тність
суттє́вий
суття́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| су́тнасць «тс.» | білоруська |
| сутьство «єство, природа» | давньоруська |
| *s-onti | індоєвропейська |
| sunt «тс.» | латинська |
| дієслова быти «бути» (др. суть, п. są, ч. jsou, ст. jsú, слц. sú, вл. нл. su, болг. са, схв. су, jècy, слн. so, стсл. сѫтъ) | осетинська |
| sǫtь «вони є» | праслов’янська |
| суть «суть» | російська |
| сѫтьство «тс.» | старослов’янська |
| дієслова быти «бути» (др. суть, п. są, ч. jsou, ст. jsú, слц. sú, вл. нл. su, болг. са, схв. су, jècy, слн. so, стсл. сѫтъ) | чеська |
| суть «вони є» | ? |
| дієслова быти «бути» (др. суть, п. są, ч. jsou, ст. jsú, слц. sú, вл. нл. su, болг. са, схв. су, jècy, слн. so, стсл. сѫтъ) | ? |
| дієслова быти «бути» (др. суть, п. są, ч. jsou, ст. jsú, слц. sú, вл. нл. su, болг. са, схв. су, jècy, слн. so, стсл. сѫтъ) | ? |
| *es- | ? |
| єсть | ? |
є (форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бу́ти, давніше -- 3 ос. одн.)
форма є постала внаслідок скорочення (j)estь, цей процес спостерігається вже у старослов’янській мові;
найближчі відповідники: дінд. ásti, ásmi, ási, ав. asti, ahmi, ahi, гот. ist, im, is, гр. ἔστɩ (ἐστί), εἰμɩ, εἶ, лат. est, es (ст. ess), прус. asmai, assai, essei, лит. esti, est, esù (ст. і діал. esmúɩ), esi (іє. *esti, *esmi, *esi);
псл. *(j)estь, *(j)esmь, *(j)esi, (j)esmъ, (j)este, форми 3, l, 2 ос. одн. і l, 2 ос. мн. атематичного дієслова теперішнього часу від іє. *es/*s- (з сильним ступенем вокалізму у чергуванні із слабким, який виступає у 3 ос. мн. sǫtь, укр. суть);
р. др. есть, бр. ёсць, п. jest, ч. jest, je, слц. вл. je, нл. jo, болг. м. е, схв. jȅcm(e), jȅ, слн. jè, стсл, єсть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
-ем
-есь
-єм
-єсь
-м
(скорочені допоміжні форми 1 ос. одн.)
-сь
(скорочені допоміжні форми 2 ос. одн.)
-сьмо
(скорочена допоміжна форма 1 ос. мн.)
-сьте
(скорочена допоміжна форма 2 ос. мн.)
ecú
(2 ос. одн.)
єство́
єсте́
(2 ос. мн.)
єсьм
(1 ос. одн.)
єсьмо́
(\ ос. мн.)
єсьте́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| asti | авестійська |
| ahmi | авестійська |
| ahi | авестійська |
| ёсць | білоруська |
| е | болгарська |
| je | верхньолужицька |
| ist | готська |
| im | готська |
| is | готська |
| ἔστɩ (ἐστί) | грецька |
| εἰμɩ | грецька |
| ει˜ | грецька |
| ἐστί | грецька |
| ásti | давньоіндійська |
| ásmi | давньоіндійська |
| ási | давньоіндійська |
| есть | давньоруська |
| *esti | індоєвропейська |
| *esmi | індоєвропейська |
| *esi | індоєвропейська |
| *esi | індоєвропейська |
| *es/*s- (з сильним ступенем вокалізму у чергуванні із слабким, який виступає у 3 ос. мн. sǫtь, укр. суть) | індоєвропейська |
| est | латинська |
| es (ст. ess) | латинська |
| ess | латинська |
| ẽsti | литовська |
| est | литовська |
| esù (ст. і діал. esmúɩ) | литовська |
| esi (іє. *esti, *esmi, *esi) | литовська |
| esmúɩ | литовська |
| е | македонська |
| jo | нижньолужицька |
| jest | польська |
| (j)estь (j)estь | праслов’янська |
| *(j)estь | праслов’янська |
| *(j)esmь | праслов’янська |
| *(j)esi | праслов’янська |
| (j)esmъ | праслов’янська |
| (j)este | праслов’янська |
| *sǫtь | праслов’янська |
| asmai | прусська |
| assai | прусська |
| essei | прусська |
| есть | російська |
| jȅcm(е) (e) | сербохорватська |
| jȅ | сербохорватська |
| je | словацька |
| jè | словенська |
| єсть | старослов’янська |
| суть | українська |
| jest | чеська |
| je | чеська |
насу́щний
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. насѫштьнъ є калькою гр. ἐπί οὖσαν ἡμέραν«повсякденний, насущний», що виникло внаслідок злиття перших двох слів виразу ἐπὶ οσ «на поточний (букв. «існуючий») день» (стсл. на сѫштьнъ дьнь);
стсл. сѫштьнъ «існуючий» пов’язане з укр. суть;
р. насу́щный, др. насущьныи, болг. насъ́щен, м. насушен, схв. нàсушан;
Фонетичні та словотвірні варіанти
насу́шний
насу́шник
«тс.»
насу́щник
«насущний хліб»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| насъ́щен | болгарська |
| ἐπί οὖσαν ἡμέραν «повсякденний, насущний» | грецька |
| насущьныи | давньоруська |
| насушен | македонська |
| насу́щный | російська |
| нàсушан | сербохорватська |
| насѫштьнъ | старослов’янська |
| сѫштьнъ «існуючий» | старослов’янська |
| суть | українська |
| οσ «на поточний (букв. «існуючий» | ? |
сут «велика кількість»
псл. sutъ «насипаний (повно)», дієприкм. від suti «сипати»;
бр. [су́то] «багато; дуже», п. suty «багатий, достатній; щедрий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
су́тий
«більш ніж достатній, багатий»
су́то
«у достатній мірі, добре»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| су́то «багато; дуже» | білоруська |
| suty «багатий, достатній; щедрий» | польська |
| sutъ «насипаний (повно)» | праслов’янська |
| від suti «сипати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України