СТЕЛЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: дивиться лисицею, а думає вовком; добре говорить, а зле творить

Правильніше: влучити пальцем у стелю; попасти пальцем в небо

Правильніше: стеля

Правильніше: улучити пальцем у стелю; притулити горбатого до стінки

Правильніше: горобцям дулі давати; сидіти й мухи бити; сидіти згорнувши (склавши) руки; байдики (байди, баглаї) бити; байдикувати

Правильніше: підпирати плечима стелю

Правильніше: узятий зі стелі

Правильніше: узяти (вискіпати) зі стелі; висмоктати (виссати) з пальця

Збіг приголосних у слові ускладнює вимову, тому в процесі мовлення один з них (здебільшого середній) випадає.
На письмі фіксується:
1. Випадання д, т у групах приголосних ждн, здн, стн, стл: тиждень – тижневий, проїзд – проїзний, роз'їзд – роз'їзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, вість – вісник, користь – корисний, честь – чесний, якість – якісний, захист – захисний, стелити – слати. Буква т зберігається у словах: зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять.
2. Випадання к у групах приголосних скн, зкн при творенні дієслів із суфіксом ну: тріск – тріснути, брязк – брязнути. Але: виск – вискнути.
3. Випадання л у групі приголосних слн: масло – масний, мисль – умисний, навмисне; ремесло – ремісник.
Зверніть увагу: спрощення відбувається при вимові, але не позначається на письмі у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження (аванпостний, баластний, компостний, контрастний, форпостний, гігантський, парламентський і под.), у словах типу студентський, туристський, фашистський; у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду першої відміни (аспірантці, оптимістці, піаністці, хустці).

Візьмімо дієслова слати і стелити. На перший погляд, різниці між ними нема. Абсолютні синоніми. Та варто провідмінювати їх, як переконаність у тотожності похитнеться. У першого будуть закінчення: стелю, стелеш, стеле, стелемо, стелете, стелють (постіль). У другого: стелю, стелиш, стелить, стелимо, стелите, стелять (килими). На жаль, дехто цих відтінків не відчуває, тому й припускається похибок у вживанні лексем.

Навряд чи хто сплутає ці різні реалії: стеля ж бо в хаті, приміщенні, вона висока або низька, гладенька чи не дуже, а дах, звичайно, – зовні. Це покрівля, верхня частина будівлі. Він буває залізний, з черепиці, з шиферу тощо. То – коли йдеться про пряме значення обох іменників. Але відомі ще й фразеологізми, переносно вживані слова. Скажімо, замість інформативної сухої фрази «Він має житло» чуємо емоційне «Він має дах над головою». Або зміст думки «Жити в одному приміщенні, в одній хаті» передається також сталим зворотом «Жити під одним дахом». Тобто дах, за довідником «Культура української мови», замінює в багатьох емоційно-експресивних висловах поняття домівки, житла, взагалі будівлі, наприклад: «З-під цього даху понеслася дзвінка пісня».
Проте в газетах натрапляємо й на таке: «Під стелю саме цього будинку зібрано факти про минуле й сьогодення міста». Мовна традиція суперечить такому слововживанню. Бо ж іменник стеля має своє коло усталених висловів, свою характерну сполучуваність з прикметниками, дієсловами. Згадаймо у Тараса Шевченка: «(Найкращий парубок Микита)... Плечима стелю підпирає». Або в Євгена Гуцала: «Донат Озерний – голова мало не до стелі, тонкий, худий, плескате підборіддя, вузькі плечі – сів коло нас і поклав перед собою неймовірно довгі руки».
Для того, хто відчуває тонкощі українського вислову, глибше розкривається також словосполучення дивитися в стелю. Приміром: «Данько примовк, задумливо дивлячись кудись у стелю» (Олесь Гончар). Звичайно, йдеться не тільки про пряме називання ситуації, а й про передавання душевного стану людини, її зосередженість чи й байдужість. На жаль, усі ці відтінки не завжди передає словник. Тому в згаданій вище фразі з газетної інформації усталеним є інший варіант: «Під дахом саме цього будинку» (або «Саме під цим дахом») зібрано факти про минуле й сьогодення міста».

Правильніше: стеля

Правильніше: Байдики бити, байдикувати

Правильніше: Жити під одним дахом