РОБИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: узявся до діла, то й роби; сказав «а», кажи й «б»

Правильніше: роби, як собі (як сам) знаєш

Правильніше: хто товче, той хліб пече

Правильніше: роби як знаєш (умієш)

Правильніше: хоч на лисині роби

Правильніше: хоч гопки скачи

Правильніше: перше подумай, а тоді роби

Правильніше: ми його робом робимо

Замініть скальковане дієслово заключати, заключатися на один з варіантів:

ув'язнювати — позбавляти волі;

містити (в собі) — мати в собі, у своєму складі;

полягати — мати своєю суттю, своїм змістом щось;

робити висновок — формувати остаточну думку;

обнімати — про обійми;

брати — у загальному значенні;

укладати, вчиняти — про офіційні документи чи дії.

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм робити вигляд, коли мовиться про те, що хтось прикидається, на стилістично кращий варіант: удавати, вдавати, удати, вдати.

Правильніше: я вільний; я нічого не роблю (не маю ніякої роботи); я ні коло чого (ні над чим) не працюю

Правильніше: чого я там не бачив?; чого б я там шукав?; що б я там робив?

Правильніше: що вже я не робив, нічого не допомогло

Правильніше: це не робить погоди

Правильніше: де море слів, там мало діл

Правильніше: він робить як мокре горить

Правильніше: таким робом

Правильніше: слово розминається з ділом; одно каже, а друге робить

Правильніше: робіть, як [ви] хочете; робіть, як вам до вподоби

Правильніше: робити мляво; робити як не своїми; робить як мокре (як мерзле) горить

Правильніше: ходити своїм робом

Правильніше: наслідувати кого (що); іти за ким (за чим); іти чиїм слідом (слідом за ким); у слід кому вступати; робити чиїм робом

Правильніше: яка робота, така й плата; хто робить, голий не ходить; хто вітрові служить, тому димом платять; як собаку годують, так він і гавка

Правильніше: одна ластівка – то ще не весна

Правильніше: один кіл плота не держить; одна ластівка – то ще не весна; більша громада, як одна баба; одна ластівка весни не робить

Правильніше: ніякісінької (жодної, ані найменшої) уваги; і вусом не веде; ніби й не бачить; хоч би бровою повів; нічого собі з того не робить

Правильніше: нічого (нічогісінько) не робив; і за холодну воду (і до холодної води) не брався

Правильніше: робить, і втоми нема

Правильніше: на городі бузина, а в києві дядько

Правильніше: або, дядьку, робіть, або геть ідіть; коли не піп – не махай кадилом; коли не кирило, не сунь своє рило

Правильніше: ось так; так; отак; таким (отаким) способом (чином); таким робом (побитом); у такий спосіб

Правильніше: на свій штиб (лад); своїм способом (робом); по-своєму

Правильніше: із копійки карбованці роблять; копійка копійку кличе; хто щадить гріш, має з гаком більш; гріш копи стереже

Правильніше: його голос робитиме погоду

Правильніше: робить, як мокре горить

Правильніше: ходити лихим робом

Правильніше: ходити чистим (правим) робом

Правильніше: робіть як знаєте; робіть на власну руку

Правильніше: він робить свої справи (своє діло); він заклопотаний своїм ділом (своїми справами); він працює коло свого діла

Правильніше: він діло робить; він при ділі (коло діла)

Правильніше: права рука не знає, що робить ліва

Правильніше: як ликом шиє

Перевірте доречність вживання дієслова продовжити, і якщо воно керує інфінітивом, замініть заміна: і далі (щось робити).

АЛЕ:

Спочатку Семен хотів випити [горілки] маленькими ковточками, щоб продовжити втіху (Леся Українка).

Замініть нехарактерну для української мови вставну конструкцію таким чином на стилістично кращий варіант: отже (як підсумок), отож; а у функції обставини на варіант: так, у такий спосіб, таким способом, таким робом (як саме).

Замініть кальку поступати на правильний варіант:

робити, чинити, поводитися — виконати якусь дію;

вступати — до навчального закладу, починати вчитися;

надходити — прийти на місце призначення (про щось відправлене).

В українській мові для позначення дії рекомендовано уникати скалькованих віддієслівних іменників жіночого роду.

Замініть іменник кінозйомка на один із варіантів: кінознімання, фільмування; або перебудуйте речення, використавши дієслово: фільмувати.

Для урізноманітнення мовлення замініть дієслово займатися, коли мовиться про захоплення, зацікавлення, роботу над чимось, на один із варіантів: працювати, навчатися, робити, братися, поратися тощо за контекстом.

АЛЕ:

займатися — спалахувати; про світання.

Аж глядь, палати зайнялися. Пожар! Пожар! (Тарас Шевченко).

Замініть, якщо дозволяє контекст, канцеляризм робити, зробити відрахування на стилістично кращий варіант: відраховувати, відрахувати (кошти).

Замініть для урізноманітнення мовлення канцеляризми робити неможливим, виключати можливість на стилістично кращий варіант: унеможливлювати, унеможливити.

АЛЕ:

виключати можливість — вважати неможливим.

Він сказав, що не треба виключати можливість військової допомоги українській стороні.

Перевірте вживання дієслова вносити і в разі потреби замініть:

заносити — записувати кудись;

робити — якщо мовиться про загальну дію;

подавати — пропонувати щось;

сплачувати — вносити плату за що-небудь, на відшкодування чогось.

АЛЕ:

Вносити до хати дрова. Вносити добрива. 

Замініть дієслово наносити, якщо мовиться про вчинення якоїсь неприємної дії, на: завдавати, заподіювати, чинити.

АЛЕ:

наносити — приносити велику кількість чого-небудь; позначати, відбивати що-небудь на карті, схемі і т. ін.

Треба наносити піску і каміння будівельникам.

На карту наносять нові острови.

У поточному мовленні ми без потреби часто вживаємо дієслова робити, зробити з іменниками, забуваючи або не знаючи, що складну конструкцію можна замінити одним словом. Читаємо: «Петро зробив вигляд, що не розуміє співрозмовника», «Гість став на порозі, потім зробив крок уперед», «Це зробило неприємне враження на всіх присутніх». А слід було б сказати так: «Петро удав, що не розуміє співрозмовника», «Гість... ступив крок уперед», «Це прикро вразило всіх присутніх».

Правильніше: робити акцент

Правильніше: робити позначки

Свого часу Борис Антоненко-Давидович бідкався, що дивний потяг до дієслова мусити зав'язав світ деяким авторам оригінальних творів і перекладів; вони-бо забули про інші близькі вислови – бути повинним, мати щось зробити. Нині у нас впадають в іншу крайність: усі повинні, навіть (нонсенс!) неживі речі: «Гарнітур повинен бути правильно розміщений у квартирі» (реклама). А мусити? Воно, таке доречне, коли йдеться про крайню потребу щось зробити (іноді всупереч бажанню), просто зникло з мовного вжитку. Хіба що нагадає про себе в літературній класиці та фольклорі: «За лихими ворогами мушу покидати» (народна пісня). Отакі метаморфози!
Дуже полюбляють сучасники і вираз бути зобов'язаним. «Вони були зобов'язані спитати», «Хто зобов'язаний постачати добрива?» Навіщо такі довжелезні пасажі, коли легше і ближче до української мовної стихії: «Вони мусили спитати», «Хто мусить постачати добрива?»

1. Трудиться тільки людина
Слово трудитися має вужчу сферу застосування, ніж синонімічне йому працювати. І вживається тільки стосовно діяльності людей. Введене в текст, воно створює відтінок піднесеності: трудитися в ім'я України, трудитися на совість.
Стилістично нейтральне дієслово працювати характеризує роботу як затрату фізичної та розумової енергії на створення матеріальних, духовних цінностей. Доречне тоді, коли йдеться про час, місце, знаряддя праці: (працювати до десятої вечора, працювати в редакції, працювати пензлем), про перебування особи на службі (працювати ливарником у цеху). Вживається з численними прийменниками, які надають йому тонких значеннєвих нюансів: працювати для кого, чого, на кого...
Це дієслово позначає не тільки роботу людини, а й окремих частин її тіла, органів: працювати руками, ногами, працюють печінка, шлунок. На відміну від трудитися передає також дію машин, механізмів: конвеєр працює справно, ліфт не працює як слід.
2. Займатися – працювати, робити, навчатися
Дієслово займатися стало просто-таки універсальним. Поширюючи без потреби значеннєвий масштаб цього слова, витискуємо ним з ужитку здавна відомі українські вислови. Наприклад, кажемо: займатися торгівлею замість торгувати, займатися ремонтом замість ремонтувати, лагодити, займатися своєю справою замість робити свою справу (діло). Це надає мовленню одноманітності й звужує, збіднює наші лексично-виражальні можливості.
Основне значення дієслова займатися – "загорятися, спалахувати". "І в той час скирти і клуня зайнялися" (Тарас Шевченко). Від нього походять займистий, займистість, легкозаймистий, незаймистий. Щодо омонімічного займатися, яке набуло нового змісту шляхом метафоризації, то воно використовується набагато рідше і слушне тоді, коли мовиться про захоплення, зацікавлення: займатися співом, займатися спортом. У інших випадках годиться застосовувати слова: провадити, працювати, навчатися, робити, братися і под. Не займатися реставрацією, а провадити її; не займатися якоюсь темою, а працювати над нею; не займатися на курсах, а навчатися; не займатися самим собою, а братися за самого себе.

1. Робити візит чи наносити візит?
Візит українці завжди робили й роблять і ніколи не наносили і не наносять. Скопійований з російської вислів наносити візит узагалі звучить карикатурно. Як і модний нині наносити удар. Таку моду підживлює недостатнє знання молодим поколінням літературної мови, тобто, кажучи відверто, малограмотність, яку залишила нам у спадок мовна політика СРСР. Між тим багато наших словників не рекомендують звороту наносити удар, а фіксують завдавати удару, підтримуючи давню українську традицію використовувати дієслово завдавати із значенням «заподіювати», «спричиняти». До спілки з ним охоче пристають іменники: завдавати жалю («Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш» – Словник Бориса Грінченка), завдавати жаху («Щоб більше жаху їй завдать...» – Леонід Глібов), завдавати муки («Не завдавай мені молодому смертельної муки» – нар. пісня), завдавати сорому («Він ламає завіти... та завдає їй сорому перед людьми» – Михайло Коцюбинський), завдавати туги («Не завдавай, чорнявая, моєму серцю туги» – нар. пісня).
Інколи лексему завдавати поєднують також з іменниками, що мають позитивне забарвлення. «Слава та, я признаюсь, завдавала серцю втіхи» (Леся Українка).
2. Шкоду не наносять, а завдають
Сьогодні часто кажуть і пишуть: нанести шкоду, нанести удар. Але це помилка. Шкоду, сором, образу, смуток, жаль, удар тощо не наносять, а завдають. Читаємо в класиків: «Не завдавай ти мені сорому при чужих людях» (Іван Нечуй-Левицький); «Щоб більше жаху їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, – у річці вражу щуку утопити» (Леонід Глібов).

Вклад і внесок збігаються у значенні «щось цінне, внесене в громадську справу, в науку, літературу і т. ін.», але іноді розрізняються вживаністю й сполучуваністю. Вклад вносять, а внесок роблять. Так і писати треба. Тільки вклад: грошова сума, що її взяв на зберігання ощадний банк. Вклади від населення приймають щодня. Тільки внесок: кошти, які хтось сплачує організації, установі тощо. Членські внески.

Декому здається, що каменяр, подібно до робітника, який зветься по-російському каменщик, будує кам'яниці, цебто кам'яні будинки. Мабуть, саме тому в одній газетній статті читаємо: «Будинки споруджують колективи будівельників — і землекопи, і каменярі, і слюсарі, і арматурники». Правду сказано: на місці спорудження будинку землекопи копатимуть котлован, матимуть чимало роботи арматурники, не байдикуватимуть і слюсарі; от тільки каменярам не буде там чого робити, бо вони або лупають чи довбають скелі, прокладаючи в горах дорогу, як то в відомому вірші І. Франка «Каменярі» («На шляху поступу ми лиш каменярі»), або добувають у каменярнях чи каменоломнях будівельний матеріал із каменю («Будівельний матеріал здобувається по надземних каменярнях». — Словник за редакцією А. Кримського).
А ті робітники, що складають із будівельного каміння, яке приготували каменярі, або з цегли стіни будинку, звуться мулярі («Під вітром муляр мур виводить». — В. Сосюра). Їх і треба було вписати до колективу будівельників, що споруджують будинок.

У поточному мовленні ми часто вживаємо дієслів робити, зробити з іменниками, забуваючи, що складну конструкцію можна замінити одним словом. Читаємо: «Він зробив вигляд, що не розуміє»; «Геркулес зробив крок назад»; «Це зробило неприємне враження на всіх присутніх», — а можна й слід було тут висловитись: «Він удав, що не розуміє»; «Геркулес ступив крок назад»; «Це прикро вразило всіх присутніх» або «Це справило прикре враження на всіх присутніх».
В одному непоганому перекладі художнього твору з англійської мови читаємо: «Він зробив великий ковток і відчув, як рідина обволікає язик і він приємно німіє». Тут теж замість дієслова зробити й іменника треба послугуватись тільки дієсловом ковтати: «Бідна Леся, мабуть, добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху» (П. Куліш). Отож, перекладачеві слід було написати: «Він добре ковтнув...»
Принагідно варто нагадати, що російський вислів одним глотком буде по-українському не одним ковтком, як часом пишуть і кажуть, — а відразу хильнув (вихилив), одним проковтом проковтнув.
Таке надуживання без потреби дієсловом зробити надає тексту одноманітності й звужує наші лексично-виражальні можливості, тим самим збіднюючи мову викладу. Наслідуймо краще взірці нашої класики й традиції живого народного мовлення: «Рустем був трохи блідий, хоч удавав веселого» (М. Коцюбинський); «Не взивай її циганкою, бо будеш битий! — кричить уже Андрій, удаючи з себе ображеного» (С. Васильченко); «Молодих туляків незвичайно вразила краса Києва» (І. Нечуй-Левицький).

Відповідно до російського дієслова заниматься в нас часто кажуть займатися, вельми поширюючи значеннєвий масштаб цього слова й витискаючи ним здавна відомі українські вислови, наприклад: «займатись пасічництвом», замість пасічникувати; «займатися вчителюванням», замість учителювати; «займатися столяруванням», замість столярувати.
Основне значення дієслова займатися — «починати горіти, спалахувати»: «І в той час скирти і клуня зайнялися» (Т. Шевченко). Значення цього дієслова часом поширювали, вживаючи стосовно навчання:
«Революцією я тоді не займався, проте зовсім темним не був, читав різні книжки...» (Ю. Яновський).
Є багато висловів, які можуть заміняти дієслово займатися: жити з чогось або чимось («І дід, і батько його жили з кравецтва». — З живих уст; «Він живе хліборобством». — Б. Грінченко), трудитися чимось («У нас тут усі трудяться гончарством». — Із живих уст), робити щось («Наталці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити». — І. Котляревський).
Усі ці вислови, взяті з народних джерел, цілком можуть замінити оті штучні конструкції з дієсловом займатися на зразок «займатися кравецтвом», «займатися хліборобством».
Замість казати: «Брат зараз займається й не може піти в кіно», — слід: «брат зараз працює», замість: «Треба займатись самим собою», — правильніше: «треба заходитись коло самого себе» або: «треба взятися за самого себе».

Дієслово заключати й похідний від нього прикметник заключний, а також іменник заключення нерідко доводиться чути з уст і бачити на письмі: «Колгосп заключив договір на продаж городини»; «З досвіду минулого можна заключити, що до весни треба готуватися взимку»; «На заключения зльоту відбувся концерт»; «Заключна вистава театру пройшла з великим успіхом»; «У своєму заключному слові доповідач відповів на всі питання». Прикметник заключний попав навіть до наших словників, хоч дієслова заключати й віддієслівного іменника заключения там немає. Чому? Та тому, що дієслова заключати нема в українській мові, а прикметник заключний є не що інше, як калька з російського слова заключительный.
Яка потреба в такому калькуванні? Чи нема відомих українських відповідників, що доводиться на певні поняття позичати слова з інших мов? Ні, такі відповідники є, ними широко користуються ті, що дбають за культуру своєї мови. Ось прикметник кінцевий («Кінцеві форми тієї еволюції». — А. Кримський; «Розмір додаткової оплати визначається залежно від кінцевих результатів роботи тваринників». — «Радянська Україна»); є ще прикметник прикінцевий («У прикінцевій строфі висловлено основну думку твору». — «Історія української літератури»); в деяких випадках відповідником до російського прикметника заключительный є слово остаточний, наприклад: остаточний баланс, остаточна цифра («Почисливши все звільна, він прочитав остаточну цифру без голосу». — І. Франко).
З цих прикладів бачимо, що в наведених на початку фразах можна й треба було написати: «Колгосп уклав договір»; «Можна зробити висновок»; «На закінчення (наприкінці, наостанку) зльоту»; «У кінцевому (прикінцевому) слові».

Правильніше: Робити зауваження

Правильніше: Робити акценти

Правильніше: Купувати

Правильніше: Працювати в три зміни

Правильніше: Докласти зусиль

Правильніше: Зчиняти багато галасу

Правильніше: Робити щеплення проти віспи

Правильніше: Робити позначки