ПРАВДИВЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: показати правдивий шлях

Правильніше: справжній; дійсний; правдивий; непідробний; неуявний; живий

Правильніше: правдивий

Правильніше: вірогідний; правдивий; достеменний

Правильніше: правдивий шлях

Правильніше: показати в правдивому світлі; вивести на світ; викрити

Правильніше: справжній, справдешній; правдивий; непідробний; першоджерельний; самобутній

Перевірте вживання прикметника вірний і в разі потреби замініть:

правильний — який відповідає дійсності, істинний; який відповідає встановленим правилам, нормам; безпомилковий;

надійний  — на який цілком можна покластися;

неминучий — якого не можна уникнути, обійти, обминути, який обов'язково має наступити, відбутися;

слушний — який відповідає, підходить, найбільш прийнятний, зручний, вигідний.

АЛЕ:

вірний — який заслуговує довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий, незрадливий.

Це мій вірний друг.

У сучасній мовно-літературній практиці невиправдано поширюються слова вірно, вірний у невластивому їм значенні. Чуємо і читаємо: вірно пояснив, вірно зауважив, вірний засіб, вірна відповідь і под. А тим часом, коли йдеться про певну оцінку чого-небудь, українською мовою природно сказати: правильно пояснив, слушно зауважив, надійний засіб, правильна відповідь. Не варто забувати й інші синоніми: правдивий, певний, справедливий – правдиво, певно, справедливо тощо.
Вірний – це насамперед відданий, який не зраджує; стійкий, що не боїться випробувань.
«Люблю, як щиру, вірну дружину, як безталанну свою Вкраїну» (Тарас Шевченко); «Без вірного друга – велика туга» (присл.).

Прикметник вірний і прислівник вірно з якогось часу не тільки витискають з ужитку інші, більш відповідні слова, а й набирають невластивого їм значення. Не тільки в діловій мові, а й у сучасних художніх творах ми часто натрапляємо на ці слова в значенні «правильний, певний»: «Учинити напад на аеродром — це все одно, що повести на вірну загибель сотню бійців»; «Дрімлюга знайшов вірний шлях»; «Ти стоїш на вірній дорозі»; «Сама глибинами серця відчувала — вірно робить син».
А тим часом в українській класиці й фольклорі цих слів уживали в далеко вужчому значенні, надаючи їм поняття тільки відданості: «Ой вийди, вийди, дівчино моя вірная» (народна пісня); «Без вірного друга великая туга» (прислів'я); «Хто вірно кохає, той часто вітає» (М. Номис).
Якщо в фразі йдеться не про відданість, а про правильність, слушність, правдивість, тоді треба вдаватись до інших прикметників і прислівників: «А щоб певна була правда, — нехай шлях покаже» (Т. Шевченко); «Землі своєї зелень і блакить любив я серцем і на схилі віку хотів про це правдиво повістить» (М. Рильський); «Не раз, заблудившись, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям» (О. Донченко); «Надія теж не докучала розпитами. Також відкладала до слушного вільнішого часу» (Я. Баш); «Сьорбаючи чай, Артем чекав на слушну хвилину...» (А. Головко).
З цих прикладів само собою випливає, що в наведених на початку фразах слід було написати: «на певну загибель», «правдивий шлях», «на правильній (на правдивій) дорозі», «слушно робить син».
Іноді поряд із прикметниками правильний, поправний уживають і прикметника вірний у таких висловах: вірний переклад, вірний рисунок (малюнок), цебто — відповідний оригіналу, натурі, точний (Словник за редакцією А. Кримського).

Правильніше: Справжній священик