ПОЛКАХ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Полиця, полоття і полка

Замініть скалькований іменник полка на стилістично кращий варіант:

полиця — дошка;

полоття, поління очищення поля від бур'янів.

НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО
У магазині продають полки і шафи. У магазині продають полиці і шафи.
Розпочинається полка. Розпочинається полоття.

полка

Правильніше: поличка, полиця
Мова – не калька: словник української мови

нашого полку прибуло

Правильніше: наш рій роїться; нашого брата прибуло; наш порох порошиться; наша братія зросла
Мова – не калька: словник української мови

книжна полка

Правильніше: книжкова полиця
Мова – не калька: словник української мови

Горішній, верхній, долішній, нижній

Як правильно казати — горішня полиця чи верхня, нижній кінець стовпа чи долішній? Таке питання постає навіть перед тими, що добре знають українську мову, але не визначаються відчуттям її.
Чи є якась значеннєва різниця між словами горішній і верхній, долішній і нижній, чи однаково, приміром, що горішній, що верхній? У деяких випадках ці слова бувають справді тотожні, наприклад, у назвах місцевості, надто коли її визначають за течією річки: Верхні й Нижні Млини, Горішні Млини, а також у назвах вітрів: верхній вітер і горішній (на Дніпрі й Кубані). Але в деяких висловах треба вжити саме одного слова, а не другого, як ось, приміром, горішня хата — кімната в бік гір, верхні зуби, верхня щелепа (Словник Б. Грінченка), верхній одяг, Верхня Хортиця, Дніпровий Низ.
Полиця може бути горішньою й верхньою, залежно від тексту: у вагоні чи в шафі — горішня полиця, бо її приладнано вгорі; якщо кілька полиць покладено купою долі, одна на одну, то полиця, що лежить зверху, зветься верхньою.
Так само є певна різниця між словами нижній і долішній: нижній — це «той, що міститься нижче від чогось» («Червоний відблиск від нього (багаття) осяває нижні гіллячки чорних верб». — М. Коцюбинський), а долішній — «той, що при самому долі» («Долішня частина п'єдесталу робить чималий виступ». — Леся Українка).
З цього можна зробити висновок, що не слід давати переваги якомусь одному слову над іншим або ставити ці слова навмання, не вважаючи на вимоги тексту, бо так звужуються наші мовні можливості, а тим самим збіднюється мова.

полка

Правильніше: полиця
Словник-антисуржик.