ПИТАННЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ | Горох — українські словники

Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію вирішення питання, вирішити питання на стилістично кращий варіант: розв'язання питання, розв'язати питання.

ТИПОВО	ВДАЛІШЕ
Шляхи вирішення питання* організації медичних послуг в об'єднаних громадах.*	Шляхи розв'язання питання* організації медичних послуг в об'єднаних громадах.*
Кабмін вирішив питання* експорту цукерок із горіхами.*	Кабмін розв'язав питання* експорту цукерок із горіхами.*

OnlineCorrector. Стилістичні помилки та помилки у слововживанні.

Дражливе питання і лоскотливе питання

Замініть скальковану конструкцію лоскотливе питання на стилістично кращий варіант: дражливе, делікатне питання.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО	РЕКОМЕНДОВАНО
Нижче ви можете висловити свої власні думки про те, як слід розв'язати це лоскотливе питання.	Нижче ви можете висловити свої власні думки про те, як слід розв'язати це делікатне питання.

OnlineCorrector. Стилістичні помилки та помилки у слововживанні.

Поставити запитання і задати питання

Замініть скальковану конструкцію задати питання на стилістично правильний варіант: поставити запитання, запитати.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО	РЕКОМЕНДОВАНО
Йому задали питання* про поведінку.*	Йому поставили запитання* про поведінку.* Його запитали* про поведінку.*

OnlineCorrector. Стилістичні помилки та помилки у слововживанні.

Порушити питання, проблему і підняти питання, проблему

Замініть скальковану конструкцію підняти питання, підняти проблему на стилістично кращий варіант: порушити питання, порушити проблему.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО	РЕКОМЕНДОВАНО
На засіданні підняли* питання про підвищення зарплати.*	На засіданні порушили питання* про підвищення зарплати.*

OnlineCorrector. Стилістичні помилки та помилки у слововживанні.

Порушувати питання, проблему і піднімати питання, проблему

Замініть скальковану конструкцію піднімати питання, піднімати проблему на стилістично кращий варіант: порушувати питання, порушувати проблему.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО	РЕКОМЕНДОВАНО
На засіданні будемо піднімати* питання про підвищення зарплати.*	На засіданні будемо порушувати* питання про підвищення зарплати.*

OnlineCorrector. Стилістичні помилки та помилки у слововживанні.

Запита́ння, пита́ння

Запитання — це словесне звернення, яке потребує відповіді. «— Надалі вказівки будеш одержувати через зв'язківця. Він тебе знайде.
— Гаразд.
— Ще маєш запитання?
— Ні, все ясно».
«Від тих довгих вій аж наче легка тінь лягла Шурі попід очима. Вона ще говорила з бійцями і сміялась до них, але Черниш не чув її слів, та, мабуть, і вона сама їх не чула. Бо очі її вже линули, тяглись до нього, повні бурхливих запитань, і радісних побоювань, і соромливих тривог». «І всі звертаються до Хоми з однаковим запитанням:
— З переправи? Переправа готова?» (З творів О. Гончара.) «— Але перед цим дозвольте кілька запитань, — сказав один інспектор». (О. Довженко.) «Конюх, якого він обов'язково застане сплячим у своїй комірчині, на запитання, чого коні й досі не годовані і не напоєні, запевнятиме, що «давав три рази і напував, хоч і сторожа запитайте». (Григорій Тютюнник.)
Запитанням може називатися і звернення, яке не потребує відповіді. Це так зване риторичне запитання — прийом красномовства, художній засіб образної мови.
Кореспонденція на пошту надходить «до вимоги» її певною особою, або до запитання. «Г о л о с з-з а д в е р е й (сумно): …Анатолій навіть не відповів на телеграму.
Ж у р а: А хіба він знає, де ти живеш? Ти ж тільки недавно у мене.
Г о л о с: Я ж писала до запитання». (І. Кочерга.)
Слово питання здебільшого вживають, коли йдеться про якусь проблему, справу, що потребує розв'язання або вивчення. «Довго билася наука над питанням, як же зробити рослини міцнішими, щоб не вимерзали, багатші на плоди стали, як схрестити їх?» (О. Довженко.) «— Для чого ти сам небо коптиш?
— О, це питання складне, над ним я саме роздумую в ці дні». (О. Гончар.)
У граматичній термінології вживають слово питання, а не запитання. Наприклад, питання, на які відповідають відмінки, члени речення. Так само знак питання (?), а не знак запитання, питальне речення, а не запитальне.
Проте і в усному мовленні, і в художній літературі часом у значенні «словесне звернення, яке потребує відповіді», вживають слово питання, а не запитання (це, очевидно, пов'язано з тим, що дієслова питати і запитувати семантично паралельні). Порівн.: «— Все'дно будемо битися до смерті! — на обличчі Григорія така рішучість, що Левко криво посміхається і з розгону бере крутий вигін до хутора пана Варави. — Інакше нема куди! Пан чи пропав! — відповідає на німе питання Григорія». (М. Стельмах.)

Пригадую: з фронту приїхав
Солдат рядовий Пилип.
Таке собі просте лихо —
На ліве око осліп.
Якийсь там, казали, промінь
Чи газ, — учитель казав.
Пилип не любив тих споминів
І на питання мовчав.
(М. Рильський.)

Таким чином, коли мова йде про якусь проблему, що потребує розв'язання чи дослідження (а також у граматиці), вживають слово питання; коли йдеться про звернення, що потребує відповіді, пояснення, краще надавати перевагу слову запитання.

Чак Є. Д. Чи правильно ми говоримо?

розглядання питання

Правильніше: розгляд питання

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Чи є відмінність у вживанні слів запитання і питання?

Так, є. Перше з них уживаємо тоді, коли йдеться про якусь справу, проблему, що потребує розв'язання чи дослідження; пункт документа, порядку денного. Найчастіше воно виступає у сполученні з дієсловом порушувати, рідше – ставити, висувати (в значенні «пропонувати для обговорення, вивчення»). Але заміну порушувати на піднімати («Доповідач піднімав важливі питання...») в сучасній літературній мові сприймають як стилістично невдалу.
У граматичній термінології також уживається питання, а не запитання. Знак питання, а не знак запитання, питальне речення, а не запитальне.
Запитання – це звернення до кого-небудь, щоб з'ясувати щось; вимога, прохання з приводу чогось; запит. «Несподіване запитання Богдана збентежило Гордія» (Дмитро Ткач). Кореспонденція на пошту надходить «до вимоги» її адресатом, або до запитання.
Запитанням може бути і звернення, яке не потребує відповіді. То так зване риторичне запитання – прийом красномовства, художній засіб образної мови.
Не можна поєднувати іменник запитання з дієсловом задавати, для цього є більш прийнятне ставити: «Капітан сміється, а Ліна Яцуба, не зводячи з нього своїх серйозних очей, ставить йому своє запитання» (Олесь Гончар). У значенні «звернення, що потребує відповіді» не слід уживати замість запитання слово питання, бо це суперечить мовним нормам.

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

питатися, питається, постає питання, виникає питання, спитати б

«Спорудили вони такий великий будинок, а питається – для кого, хто в нім жити буде?» – читаємо в газеті, й одразу впадає в око слово питається, недоречне тут у такій формі, ніби автор статті буквалістично переклав російську фразу «а спрашивается – для кого?»
Дієслово питатися в українській мові стоїть завжди в особовій формі: «Посіяно, поорано, та й нічого жати, питається син матусі: – Що будем діяти?» (народна пісня). Відповідно до російського безособового спрашивается слід писати постає (виникає) питання або спитати б: «Він усе мудрує над книжками, а спитати б: чи їстиме він із того хліб?» (з живих уст).
Отже, в газетній фразі варто було б ужити: «...а спитати б – для кого...» На жаль, ця помилка ще часто трапляється в наших журналістів.

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

питання виносяться чи вносяться на розгляд?

З посібника «Культура мови на щодень»:
– Обидва дієслова правомочні, проте мають відтінки сполучуваності, а отже, й різні значення. У ділових паперах, у пресі слово виносити часто поєднується з іменниковими формами на плюс знахідний відмінок або безприйменниковий знахідний: виносити на суд громади, на люди, на розгляд; виносити присуд, вирок. У таких конструкціях воно передає значення «робити відомим щось усім чи багатьом». Тобто вживається тоді, коли треба вказати на потребу (можливість) усезагального ознайомлення з чимось, неодмінного обговорення якихось проблем.
Дієслово вносити (внести) потребує біля себе іменника у знахідному відмінку і, як правило, вказує на потребу врахування, внесення якоїсь інформації до основної. Наприклад: вносити (внести) поправки, пропозицію, зміни, доповнення, корективи. Тому воно вживається в утвореннях із прийменниками до, у: «Своєю високоталановитою, гуманною багаторічною творчістю Олена Кульчицька внесла значний вклад у скарбницю світового образотворчого мистецтва» (Олександр Корнійчук). Зауважимо, що книжний фразеологізм внести вклад останнім часом дедалі частіше заступається синонімічним висловом зробити внесок.
Вносити сполучається з іменниками, які своїм лексичним значенням виражають позитивні чи негативні явища, ознаки. Вносити конкретність, діловитість, відповідальність, організованість; вносити дискомфорт, спустошення, розлад (у щось).
Отже, добираємо потрібне дієслово залежно від того, який зміст вкладаємо у повідомлення, наприклад: питання виносяться на розгляд і питання вносяться до протоколу.

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Питається, постає (виникає) питання, спитати б

«Збудували вони такий великий будинок, а питається — для кого, хто в нім жити буде?» — читаємо в газеті, й відразу впадає в очі слово питається, недоречне тут у такій формі, ніби автор статті буквалістично переклав російську фразу «а спрашивается — для кого».
Дієслово питатися в українській мові стоїть завжди в особовій формі: «Посіяно, поорано, та й нікому жати, питається син матусі: — Що будем діяти?» (народна пісня). У тих випадках, де мовиться, що виникає питання відповідно до російського безособового спрашивается, треба писати постає (виникає) питання: «Після огляду виставки мимоволі постає те ж прикре питання, що виникає іноді після читання деяких романів та повістей...» (О. Довженко), спитати б: «Він усе мудрує над книжками, а спитати б: чи їстиме він із того хліб?» (із живих уст).
Отож, у газетній фразі треба було написати: «...а спитати б — для кого...»
На жаль, ця помилка дуже часто трапляється в наших журналістів.

«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича