ОРИГІНАЛЬНИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: своєрідний; самобутній; першоджерельний; незвичайний; дивакуватий; неприлизаний

Перше слово – книжне, вказує на те, що якийсь факт, подія, явище вирізняються з ряду інших своєю непересічністю. «Неординарні прикмети року», «Сприяли вихованню людей неординарних, цікавих» (з газети).
Близький до нього за змістом прикметник оригінальний, себто незвичайний, самобутній. Ця лексема більш поширена, й хоч вона теж іншомовного походження, проте не має такого виразно книжного звучання, як неординарний. Сполучуваність її з іменниками різноманітна: оригінальна людина, оригінальний національний митець, оригінальне художнє оформлення тощо.
Оригінальними називають також речі, створені самостійно, без наслідування відомих зразків. У цьому значенні слово неординарний вживати не можна.