ОКУЛЯР — СЛОВОВЖИВАННЯ

очки

Правильніше: окуляри
Мова – не калька: словник української мови

одягти окуляри

Правильніше: надіти окуляри
Мова – не калька: словник української мови

надівати окуляри

Правильніше: накладати окуляри; натикати на ніс окуляри; сідлати носа
Мова – не калька: словник української мови

ідеалізувати

Правильніше: прикрашати; бачити в рожевому світлі; дивитися крізь рожеві окуляри
Мова – не калька: словник української мови

його не проведеш

Правильніше: його не обдуриш (не піддуриш); його в дурні не пошиєш; йому окулярів не втреш
Мова – не калька: словник української мови

в окулярах

Правильніше: чотирма очима
Мова – не калька: словник української мови

Окуля́ри

Слово око — спільнослов'янське, походить з індоєвропейської мови, де оки означало «дивитися».
У сучасній українській мові слово око (очі) є літературною нормою. Назва окуляри утворилася від латинського слова oculus, що означає «око», точніше — від ocularis — прикметника від слова oculus. Як термін у сучасній українській мові існує слово окуляр — елемент складної оптичної системи з двоступеневим зображенням (мікроскопа, зорової труби). (Див. УРЕ, т. 10, с. 306.)
Оскільки в давні часи в світовій науці (і зокрема в медицині) користувалися майже виключно латинською мовою, то цілком природно, що й винайдений пристрій для поліпшення зору дістав назву, пов'язану з латинською: ocularis«очний». Від цього ж слова утворена й назва окуліст — лікар по очних хворобах.
У сучасній українській мові існує слово очко, що вживається з рядом значень. Найбільш поширене з них — «одиниця рахунку для позначення виграшів у спорті».
Є в українській мові і слово очко — з наголосом на першому складі. Це насамперед пестливе, зменшувальне утворення, яке має у множині форму очки. У «Словарі української мови» за ред. Б. Грінченка (К., 1909) фіксується назва рослини очки (т. 3, с. 82).
Слово очки в значенні «окуляри» в українській літературній мові не вживається.

Чому в українській мові вживають іменник окуляри, а не очки?

Слово око – спільнослов'янське, походить з індоєвропейської мови, де ок означало «дивитися». У російській воно виступає або як застаріле, або як діалектне, або в поетичному стилі. Форма множини очи, що збігається з колишньою формою двоїни цього слова, стала підгрунтям для утворення лексеми очки (до оч додалися суфікс -к і закінчення -и). У сучасній українській мові око (очі) є літературною нормою, але назва окуляри утворилася від іншої, ніж у російській, основи, а саме: від латинського oculus, котре означає «око»; точніше – від ocularis – прикметника до oculus. Як термін у нас використовують окуляр – елемент складної оптичної системи з двоступеневим зображенням (у мікроскопі, підзорній трубі).
Оскільки в давні часи у світовій науці (зокрема в медицині) користувалися переважно латиною, то цілком природно, що й винайдений пристрій для поліпшення зору дістав назву, пов'язану з цією мовою: ocularis – очний. Від нього утворено й окуліст – лікар очних хвороб.
Українське слово очко має кілька значень. Найпоширеніше з них – «одиниця рахунку для позначення виграшів у спорті». Очки в розумінні «окуляри» у нашій літературній мові не вживаються.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

восьмеро окулярів

Правильніше: вісім пар окулярів
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Двадцять двоє окулярів

Правильніше: Двадцять дві пари окулярів